Вона нічого не відказала. Коскас запалив ще одну цигарку. Обличчя його вона не бачила, та не сумнівалася, що він посміхається. Задоволеною і нахабною посмішкою нишпорки, що скрізь пхає свого носа і не приховує втіхи, коли йому таланить вчинити капость.

Вона зціпила кулаки. Час повернутися до головної теми. До вбивств Мінотавра й Ікара.

— У ніч з 12 на 13 лютого неподалік від вокзалу Сен-Жан виявили труп чоловіка.

— Справді?

— Холдинг «Метис» може бути прямо чи непрямо пов’язаний з цією справою.

— Як саме?

У газетяра й голос змінився. У ньому вочевидь відчувалася жадібна цікавість.

— Поки що не знаю, — сказала Анаїс. — Напередодні в тому ж таки районі затримали чоловіка з цілковитою втратою пам’яті. А за три дні його і його подругу, з якою він жив, застрелили в Ґетарі два снайпери. Можливо, вбивці пов’язані з холдингом «Метис».

— У вас є докази? Щось конкретне?

— Більш-менш конкретне. Майже напевно вони працюють на агенцію, що належить холдингу.

— Що це за агенція?

— Запитання тут ставлю я.

— Добре. Але ви не сказали мені головного. В чому ви вбачаєте зв’язок між цими двома справами? Маю на увазі, між убивством на вокзалі Сен-Жан і подвійним убивством у Ґетарі?

— Поки що не знаю, — знову мусила зізнатися вона.

Коскас відступив у тінь.

— Небагато ви накопали.

Анаїс не відповіла. Коскас відійшов ще на кілька кроків. Цигарковий дим огортав його постать загадковим кружалом.

— Ви ж наче з’ясували особу вбивці з вокзалу Сен-Жан?

— У нас є підозрюваний. Не більше.

— І він дременув, еге?