Анаїс зашарілася, та не могла приховати усмішки. Розбещеною мовою Соліни це був комплімент.

— Що він тобі сказав про цю сучку?

— Нічого.

— То він не знав, що вона повія?

— Медіна Малауї?

— Від 2008 року зареєстрована в поліції. Зникла у вересні 2009.

— Ти вже замовив її справу?

— А ти як собі гадала! Тут будь-які зв’язки треба простежувати. Мої хлопці побували в її хаті. Та їх уже випередили. Доглядальниця каже, сьогодні вранці. То твій любасик був, вона змалювала його нам. Бачу, ми з ним шукаємо те саме.

— Що?

— Може, оце.

Соліна поклав на стола теку. Анаїс із першого ж погляду збагнула, що воно таке. Звіт про нерозкриту справу. Вона глянула на першу сторінку й угледіла жахливі світлини. Утоплениця, гола, обличчя розбите, щелепи видерті, пальці відітнуті.

— Може, це тіло тієї дівчини. Бач, як її понівечили. Тобі пояснювати не треба.

— А чому ти гадаєш, ніби це Медіна?

— А її витягли із Сени сьомого вересня. Зріст, колір очей і кіс цілком відповідають її портретові. Цього небагато, але хлопці сказали, що зі стану квартири видно, що вона вже нежива. За нашими відомостями, вона зникла наприкінці серпня. Ми перевірили список усіх невпізнаних тіл від того часу. І ось що знайшли. Як на мене, це таки вона.

Анаїс змусила себе розглянути небіжчицю. Каліцтва і перебування у воді зробили її невпізнанною. Обличчя стало кривавою кашею, набрякло від води, наче губка, його пообгризали рибини і хробаки. Очі були мов чумні ґулі. Замість рота зяяла рана.

Живіт, руки і ноги теж рознесло від води. Шкіру вкрили трупні плями, вона була геть порізана і потовчена, тож скидалася на леопардову шкуру, де жовті плями перемежовуються з блакитно-фіолетовими. Здавалося, тіло ось-ось лусне чи, навпаки, осяде, мов суфле.

— Яка причина смерті?

— Та не втоплення, звісно. Її вкинули у воду, коли вона вже була мертва. Патологоанатоми кажуть, що вона пробула у воді десь із тиждень. Тіло несло за течією, його било і товкло об усі корчаги й камінці, тож тепер неможливо з’ясувати, яких каліцтв завдали їй за життя і які настали після смерті. Та можна не сумніватися, що пучки пальців і щелепи видалили для того, щоб завадити впізнанню.

— А зв’язок із нашими вбивствами? Маю на увазі, модус операнді.

— Та наче нема. Ніяких слідів ритуалу. Героїну в крові не виявили. Та її запізно знайшли.