Біля пояса спортивних штанів руки Доларгайда почали боротися одна з одною. Штани порвалися. Він зривав їх із тіла правицею, тулив дрантя до шкіри лівицею.

Права рука вихопила тканину в тремкої, нерішучої лівої. Доларгайд жбурнув штани в куток і повалився на мату, звиваючись у клубок, мов омар, якого розрізали навпіл живцем. Він обхопив себе руками й застогнав, важко задихав, татуювання виблискувало під безжальним світлом спортивної зали.

– У ЖИТТІ НЕ БАЧИВ ТАКОЇ БРУДНОЇ, БРИДКОЇ ДИТИНИ. ХОДИ ПРИНЕСИ ЇХ.

– ау-у-узя.

– НЕСИ ЇХ.

Він поплентався з кімнати й повернувся з Драконовими щелепами.

– КЛАДИ ЇХ СОБІ В ДОЛОНЮ. ЗВЕДИ ПАЛЬЦІ Й СТИСНИ МОЇ ЗУБИ.

Грудні м’язи Доларгайда напнулися.

– ТИ ЗНАЄШ, ЯК ВОНИ КУСАЮТЬСЯ. ОПУСТИ ПІД ЖИВІТ. ЗАТИСНИ СВОЮ ПЛОТЬ МІЖ ЗУБІВ.

– ні.

– РОБИ, ЩО КАЖУ… ТЕПЕР ДИВИСЯ.

Зуби стиснулися до болю. На груди крапали сльози й слина.

– утляхка.

– ТИ – ПОСЛІД, ЩО ЛИШИВСЯ ПІСЛЯ СТАНОВЛЕННЯ. ТИ ПОСЛІД, І Я НАЗВУ ТВОЄ СПРАВЖНЄ ІМʼЯ. ПИЗДОРОТ. ПОВТОРИ.

– я пиздорот.

Аби вимовити це слово, він затулив ніздрі губою.

– СКОРО Я ОЧИЩУСЯ ВІД ТЕБЕ, – без зусилля промовив Дракон. – ДОБРЕ?

– добре.

– ХТО ЦЬОГО РАЗ БУДЕ НАСТУПНОЮ?

– місіс …ерман.