Дуло полишило її горло.

Одночасний постріл із обох стволів, тоді як Реба схопилася на ноги.

У вухах задзвеніло, вона подумала, що її підстрелили, подумала, що померла, а тоді радше відчула, а не почула, як щось важко гепнулося на підлогу.

Дим і тріскіт полум’я. Вогонь. Вогонь змусив її отямитися. Вона відчула жар на руках і обличчі. Геть звідси. Реба наступила на чиїсь ноги й, задихаючись, повалилася долі біля ліжка.

Треба триматися підлоги, пірнати під дим, як її вчили. Не біжи, бо в щось вріжешся й помреш.

Її замкнено. Замкнено в цьому будинку. Вона пішла, пригинаючись, торкаючись пальцями підлоги, і намацала ноги, з іншого боку – волосся, під волоссям руки вгрузли в щось м’яке. Тільки місиво, гострі уламки кісток і відірване око.

Ключ у нього на шиї… не барися. Вона схопилася обома руками за ланцюжок, сіла на його ноги й смикнула. Ланцюжок порвався, і Реба покотилася назад, потім знов підвелася. Повернулася, не в змозі визначити напрямок. Спробувала просуватися навпомацки, оглухлими вухами прислухатися до звуків крізь тріск вогню. Ось бік ліжка… який бік? Вона знов наткнулася на тіло й стала прислухатися.

БОМ, БОМ – це бив годинник. БОМ, БОМ – у вітальню, БОМ, БОМ – тепер праворуч.

Горло пекло від диму. БОМ, БОМ. Ось двері. Шпарина під ручкою. Не впусти ключ. Відімкни замок. Прочини двері. Повітря. Уперед, на покіт. Повітря. Реба впала на траву. Підвелася на руки й ноги та поповзла.

Вона стала на коліна, щоби плеснути в долоні, вловила луну від будинку й поповзла геть від нього, роблячи глибокі вдихи, доки не змогла стати на ноги. Вона пішла, потім побігла, потім наштовхнулася на щось і знов побігла.

49

49

Визначити розташування будинку Френсіса Доларгайда було нелегко. У документах «Ґейтвею» була зазначена лише абонентська скринька в Сент-Чарльзі.

Навіть робітникам шерифського відділку Сент-Чарльза довелося скористатися робочою схемою енергетичної компанії, аби визначити точну адресу.

Шериф запросив SWAT Сент-Луїса до берега ріки, і звідти караван тихо рушив автомагістраллю штату 94. У першій автівці поруч із Ґремом сидів помічник шерифа й показував шлях. Кроуфорд нахилився між ними з заднього сидіння й присмоктував ротом, намагаючись дістати щось між зубів. На північному виїзді з Сент-Чарльза вони потрапили в нечисленний потік машин – повний дітлахів пікап, пасажирський автобус «Ґрейгаунд» і евакуатор.

Виїхавши нарешті за межі міста, вони побачили заграву.

– Це там! – сказав помічник шерифа. – Там будинок!

Ґрем натиснув на педаль газу. Заграва все яскравішала, поки вони неслись по шосе.