– Як щодо останків?

– Їх, певно, буде небагато, та завжди щось лишається. Доведеться чимало попросіювати. Ми його знайдемо. Передам його тобі в пакетику.

Невдовзі після світанку подіяло заспокійливе, і Реба Макклейн заснула в палаті шпиталю Депола. Вона наполягла, щоб біля ліжка постійно сиділа жінка-поліцейський. За ранок вона кілька разів прокидалася й тягнулася до руки поліціянтки.

Коли Реба попросила поснідати, їжу приніс Ґрем.

Який стиль спілкування обрати? Інколи потерпілим легше, коли бесіда безособова. Проте з Ребою Макклейен це, певно, не спрацює.

Ґрем представився.

– Ви його знаєте? – спитала Реба в поліціянтки.

Ґрем передав їй посвідчення. Але воно не знадобилося.

– Я знаю, що це представник федеральних правоохоронних органів, міс Макклейн.

І вона все йому розповіла. Усе про той час, що провела з Френсісом Доларгайдом. У Реби боліло горло, і вона часто замовкала, аби посмоктати подрібненого льоду.

Ґрем ставив їй неприємні питання, і вона викладала всі подробиці. Раз вона замахала рукою, аби він вийшов із палати, поки поліціянтка тримала тазик, куди вивергався її сніданок.

Коли Ґрем повернувся, обличчя в Реби було бліде й вичищене до блиску.

Він поставив останнє питання і згорнув свій блокнот.

– Я не стану вас знову мучити, – пообіцяв він, – проте хотів би ще раз вас навідати. Просто щоб привітатися й дізнатися, як ваші справи.

– Ще б пак, як можна встояти проти такої красуні.

Тоді він уперше побачив її сльози і збагнув, що гризе Ребу.

– Офіцере, ви не залишите нас на хвильку? – попросив Ґрем і взяв Ребу за руку: – Послухайте мене. У Доларгайда було вдосталь відхилень, але з вами все гаразд. Ви самі казали, що з вами він був добрим і чуйним. І я в це вірю. Ви розкрили в ньому ці якості. Він же не зміг вас убити й не зміг дивитися, як ви помираєте. Люди, які спеціалізуються на таких випадках, казали, що він намагався зупинитися. Чому? Тому що ви йому допомогли. І цим, певно, врятували кілька життів. Ви привернули не чудовисько. Ви привернули чоловіка, яким правило чудовисько. Дівчинко, з тобою все гаразд. А якщо думатимеш інакше, то перетворишся на лемішку. За день чи два я тебе навідаю. Бо в мене перед очима самі копи, і треба ж чимось себе побавити, тож наступного разу приведи до ладу свою зачіску, гаразд?

Реба закивала головою й указала йому на двері. Може, вона злегка всміхнулася, та Ґрем був не певен.