— Мені пред’являть звинувачення? Детектив Баллард сказав, що це питання часу.

Детектив глянула на нього:

— Коли це він вам таке сказав?

— Я чую це щоразу, як він виходить на зв’язок. Це така у вас стратегія, детективе? Залякати мене, тиснути, поки я не піду на угоду?

Вона не відповіла, бо нічого не знала про те, що Баллард продовжує телефонувати Касселю.

Вони вийшли з ліфта, пішли до кімнати для допитів, де сіли за стіл один навпроти одного.

— Розповісте мені щось нове? — запитала Ріццолі. — Бо інакше ця зустріч не має сенсу.

— Я її не вбивав.

— Це ви вже казали.

— Сумніваюся, що того разу мене почули.

— Хочете сказати мені ще щось?

— Ви перевірили мою подорож, так? Я надав усю інформацію.

— «Нортвест Ейрлайнз» підтвердили, що ви були на тому рейсі. Однак це все одно лишає вас без алібі на ніч убивства Анни.

— А той випадок із мертвою пташкою в поштовій скриньці — ви хоч розібралися, де я був у той час? Я знаю, що в місті мене не було. Моя секретарка може підтвердити.

— Ви все одно не розумієте, що це не доводить вашу невинуватість. Ви могли найняти когось звернути пташці шию й покласти до Анниної скриньки.

— Я ладен визнати те, в чому справді винен. Так, я переслідував її. З десяток разів проїхався повз її будинок. І так, я справді вдарив її того вечора — і не пишаюся цим. Але я ніколи не погрожував їй смертю. Не вбивав ніяких птахів.

— Ви приїхали, щоб сказати мені це? Бо тоді… — Ріццолі почала вставати.

На її подив, Кассель схопив її за руку, так міцно, що вона негайно вдалася до самооборони, викрутивши йому зап’ясток.