— Підійди-но сюди.

Я підвівся з розкладачки та став перед віконцем.

— Витвори підставили мого діда, — сказав я; не тому, що думав, що він мені повірить, а тому, що я повинен був це сказати.

— Заткни свою чортову пащеку… — Він зробив паузу, щоб зібратися. — Ти знаєш цю леді?

Перед віконцем він тримав фотографію. Я був настільки збентежений таким несподіваним поворотом, що мені знадобилася якась мить, щоб відреагувати. То був знімок якоїсь оперної примадонни з фарбованим білим волоссям та у білих рукавичках, і у капелюшку з плюмажем. Вона тримала перед собою баночку чистячого засобу «Драно» і, здавалося, співала для нього.

— Це баронеса, — відповів я, вдячний своїй пам’яті, що не підвела.

Ліо опустив фотокартку. Деякий час він спостерігав за мною, нахмуривши лоба. Я не міг зрозуміти, про що він зараз думає. Пройшов я тест? Чи я сказав щось не те?

— Ми зробили кілька дзвінків, — мовив він нарешті. — Твої товариші сказали нам, що ви добиралися сюди через «Фламінго». Звичайно, нас це схвилювало, тому ми подзвонили нашим друзям там, щоб вони глянули, чи залишився після вас хоч хтось живий. На моє велике здивування, ви не тільки повелися там, як джентльмени та леді, але також уладнали одну справу, з якою я сам збирався розібратись.

Мене це збило з пантелику.

— Справу?

— Це я про тих ідіотських «воїнів доріг»,[86] котрі поводяться так, наче вони правлять світом. Я збирався поїхати до Флориди та притиснути їх. Ти позбавив мене клопоту.

— То були… е-е… дрібниці.

Я намагався здаватися спокійним та зібраним, а не таким, хто й досі очікує, що його вб’ють.

Ліо тихо засміявся та опустив очі в підлогу, наче у замішанні.

— Мабуть, тобі цікаво, чому така велика шишка, як я, цікавиться якоюсь петлею для мандрівників. Ну, я б не цікавився, якби там не жила моя сестра.

— Баронеса?

— Її справжнє ім’я Донна. Їй подобається тамтешній клімат. — Він похитав головою та буркнув собі під носа: — А казала, «візьму лиш пару уроків співу…»

— Ви мене відпускаєте?

— Зазвичай і одного тільки доброго слова від моєї сестри було б досить, щоб замінити твій смертний вирок на м’якший. Але в тебе, виявляється, є й інші друзі у цікавих місцях.

— Інші?