Ми озирнулися та побачили пані Сапсан, яка стояла, притулившись до одвірка, і тримала в руці незапалену люльку. Як довго вона там стояла?

Усі напружилися, готуючись сповна отримати на горіхи. Пані Сапсан увійшла, оглянула кімнату та всю обстановку.

— Я гадаю, що ви, діти, навіть не уявляєте, скільки проблем створили.

Вона зупинилася посеред кімнати.

— Напевне, ви дуже переживали, — обізвався Мілард.

Вона раптом повернула в його бік голову та прищулила очі. Стало ясно, що нам іще не дозволено було говорити.

— Переживала, так, але не тільки через вас, шановні, — її голос лунав із невластивою для неї холодністю. — Ось уже кілька місяців, розпочавши це ще до того, як минула загроза від порожняків, ми намагаємось укласти мир між американськими кланами. Ви ж своїми діями ледь не знищили повністю всі наші намагання.

— Ми ж не знали, — тихо промовив я. — Ви та пані Зозуля сказали були, що імбрини зайняті Реконструкцією.

— Це була цілком таємна справа, — відказала вона. — Мені і на думку не могло спасти, що я повинна буду застерігати своїх підопічних проти самостійної вилазки на небезпечну та малодосліджену територію — не тільки без дозволу, а навіть не попередивши мене… заради проведення якоїсь погано продуманої рятувальної операції, на яку вас відправить якесь невідоме та геть не варте довіри джерело… — тон її голосу став пронизливим; вона на якусь мить замовкла та потерла очі кісточками пальців. — Перепрошую. Я не спала кілька днів.

Потім із кишені своєї сукні вона дістала сірника, підняла ногу, чиркнула ним по підошві і, коли він загорівся, запалила люльку. Зробивши кілька задумливих затяжок, вона продовжила:

— Ми з імбринами працювали днями й ночами, щоб домовитись із кланом П’яти Районів Ліо Бернама про ваше звільнення. А це доволі непроста штука, якщо тих людей, що намагаються укласти мирну угоду, звинувачують у скоєнні тяжких злочинів… — Пані Сапсан якусь мить зачекала, поки до нас краще дійде щойно сказане, і продовжила далі: — Америка сильно роздроблена. І в цьому вся суть. І я кажу вам це зараз тільки тому, що хочу, аби ви усвідомили, наскільки ви все ускладнили. Існує три найбільші фракції: клан П’яти Районів, вплив якого поширюється на більшу частину Східного узбережжя; клан Невидима Рука, осередок влади якого розміщується у Детройті; та клан Каліфорніос на заході, із Лос-Анджелесом як столицею. Техас та Південь залишаються автономними зонами, де на половині територій панує беззаконня, і вони опираються зусиллям зосередити контроль у якійсь окремо взятій петлі — і таке злощасне становище тільки поглиблює розлад у суспільстві. Але головне занепокоєння викликає напруженість між трьома найбільшими кланами. У них давні прикордонні конфлікти, старі образи тощо, але протягом століть загроза з боку порожняків серйозно обмежувала їхню мобільність та заважала випадковим сутичкам перерости у війну. Але тепер, коли порожняки майже зникли, ці сутички стають усе частішими.