Бет тягне:

– Я тебе блага-а-аю. Це ти одержима.

– È chiaro?[137] – запитує Алессандро, озираючись.

Усі чоловіки кивають.

– Sì, commissario[138].

Моя рука підіймається по внутрішньому боку його стегна. Я масажую його під столом. Алессандро ковтає та заплющує очі. Дія віагри ще не минулася. Я дістаюся до його ширіньки. Ох, бач, так, уперед…

Я нахиляюсь і шепочу йому на вухо.

– Якщо я це зроблю, то можу забрати назад свого пістолета?

– Ні.

Я його відпускаю.

Алессандро бере дріт і вовтузиться з маленьким умикачем.

– Uno, due, uno, due, – перевіряє він мікрофон.

Я хапаю липку стрічку та задираю свій топ.

– Ну ж бо, хлопці. Зробімо це.