Він просто продовжує, продовжує й продовжує, знов, і знов, і знов. Він кінчає, а потім десь секунди за дві готовий починати спочатку. (П’ять разів.) Він ніби одержимий чи чогось наковтався. (Ой, так, здається, я таки справді чимось його напоїла.) Я вже змучилася, і в мене все понатиране. Не думаю, що зможу ще хоч трохи витримати. Я спираюся на шафу з паперами та втуплююся в підлогу, що обертається в мене перед очима.

– Досить, – кажу я, стікаючи потом. Я щось усе ніяк не віддихаюсь. – Ну ж бо… ходімо… знайдемо… Ніно…

Я, чуючи незрозумілі балачки італійською, заходжу за диснеївським принцом до конференц-зали і, знесилена, ляпаюся на стілець. Підсуваюся трохи ближче, щоб наші стегна під столом торкалися. Легенько стискаю його коліно. Алессандро відкашлюється. Я оглядаю залу засідань. Два з половиною, три з половиною і шість із чвертю. Алессандро, безумовно, найставніший (щонайменше дев’ять із половиною). Я рада, що мені саме його довелося спокусити. Поєднувати справи з задоволенням завжди добре.

– Oggi[134] нам слід спілкуватись inglese[135], – промовляє Алессандро. – Синьйорина Найтлі не говорить італійською. Va bene?

– Va bene, – погоджуються копи.

Усе йде добре.

Алессандро очолює стіл у невеличкому, надто яскраво освітленому приміщенні. Над головами мерехтить неонова лампа. Навколо нас на дешевих офісних меблях сидять три інші копи, одягнені в бездоганні сині костюми. Либонь, це просто стандартна поліцейська форма, але вигляд вони мають такий, ніби щойно зійшли з подіуму останнього показу «Армані». На вилозі Алессандро найбільше приколок і відзнак. Либонь, це означає, що він тут бос. Він здається ще спокусливішим тепер, коли покупався та перевдягнувся після нашого мегатраху. Він пахне чистотою, дезодорантом. Я скидаю туфлю й воджу пальцями вгору та вниз по його литці.

– Синьйорина Найтлі люб’язно погодилася допомогти нам у нашому розслідуванні вбивства Дощ Кемпбелл.

– Динаміт, – кажу я.

– Даруйте? – Він повертається до мене. Усі інші поліцейські витріщаються.

– Динаміт?

– Що?

– Забудьте. Неважливо. Це її мафіозне ім’я.

– Міс Найтлі знайома з підозрюваним, якого, за її словами, звати… – Він зазирає у свій планшет. – Синьйор Джанніно Марія Бруска.