— Ось, пане Біч, — мовила вона, впорскуючи в систему звичайний фізрозчин. Вона дала йому сигнал, на який він чекав. — Гадаю, ми з вами порозумілись, тож я можу довести все до кінця. Поговорімо?

Кевін очунював довше, ніж мав би, але, зрештою, він на її зіллях не розуміється. Він удавав, що поволі отямлюється, тож Алекс тішилася, що Деніел зараз перебуває поруч із Карстеном із просотаною отрутою каблучкою напоготові. Тільки Карстен здатен розпізнати такий обман.

За хвилину Кевін досі важко дихав, по щоках у нього текли справжні сльози. Вона майже забула, що він професіонал під прикриттям, адже вона ніколи не бачила його у справі, але вона мала б здогадатись, що він чудово впорається з цією виставою.

— Отже, пане Біч, що тепер? Продовжимо на повну силу чи ви хотіли б спершу поговорити?

Повернувшись обличчям, він подивився на неї сповненими правдоподібним страхом очима.

— Хто ви? — прошепотів він.

— Фахівець, я ж вам уже казала. Гадаю, добродій, — саркастично промовила вона, киваючи в бік Ліндаура, — має до вас кілька питань?

— Якщо я розповім, — промовив він тихо, — ви підете геть?

— Звісно, пане Біч. Я лише спосіб довести все до кінця. Щойно вдовольните моїх роботодавців, ви вже ніколи мене не побачите.

Ліндауер зараз неприховано з подивом витріщався, але Алекс хвилювалась. Вони мають просуватись далі, але водночас чи хтось повірить, що Кевін так легко здався?

Застогнавши, Кевін заплющив очі.

— Вони мені не повірять, — сказав він.

Вона не знала, як саме, але їй здавалось, що правий наручник на його зап’ястку був розстібнутий. Дві половинки наручників стали трішки неоднаковими. Утім, вона не вірила, щоб хтось, крім неї, зміг це помітити.

— Я повірю тобі, якщо скажеш правду. Просто розповідай те, що хочеш розповісти.

— Мені справді допомагали… але я не можу…

Вона схопила його за руку, немов втішаючи. Відчула, як ключик упав їй на долоню.

— Ти можеш мені розповісти. Але, прошу, не намагайся виграти час. Мені бракує терпіння.

Погладивши його по руці, вона обійшла навколо столу, щоб перевірити крапельницю.

— Ні, — пробурмотів він слабко. — Я не буду.

— Отже, гаразд, — відповіла вона. — Що ти хочеш мені розповісти? — вона поклала свою руку на його ліву руку, встромляючи ключа йому між пальцями.