— І він знав це, бо мав розмови з нею через ті її крадіжки, і вона... що? Погрожувала йому?

— Щось таке, — відказала Гарпер.

Вона насупилася. Тепер уже їй було важко пригадати, що сказав Том, як саме висловився. Здавалося, та розмова відбулася багато місяців тому, а не якихось кілька днів. На власне роздратування, Гарпер зрозуміла, що їй неймовірно важко згадати, що саме він сказав їй про крадійку; бувало, вона навіть починала думати, що, може, Отець про злодійку навіть нічого й не казав.

— І він навіщось вирішив піти у вигнання разом з цією крадійкою?

— Щоб приглянути за нею. Він планував відшукати острів Марти Квінн.

— А, острів Марти Квінн. Люблю собі уявляти, що його заполонили вихідці з вісімдесятих, які тиняються довкола у спандексі та леопардовому хутрі. Сподіваюся, що Тоні Кітейн теж там[91]. Вона була джерелом усіх моїх ранніх сексуальних фантазій. Кого Том збирався залишити за головного в таборі?

— Тебе.

— Мене! — він зареготав. — Ти впевнена, що все це він казав не після того, як йому зацідили в голову? Я собі гіршої кандидатури уявити не можу.

— А як щодо Керол?

Він усміхався, але на цих словах його обличчя знову спохмурніло.

— Бачити Керол її святістю верховним жерцем я волів би десь так само, як ще раз по ребрах отримати.

— Ти не віриш у її добрі наміри?

— Я певен, що наміри в неї добрі. Коли ваші урядовці піддавали водним тортурам тих бідолашних телепнів, щоб дістатися до бен Ладена, вони теж мали добрі наміри. Батько був для Керол гамівною силою, стримувальним чинником для її хисткої особистості. Без нього... що ж. Ззовні Керол загрожують карантинні патрулі, поліція, кремаційні загони. Вона має на руках крадійку і двох полонених, які створюють напругу тут, усередині. Страх аж ніяк не схиляє людей до поміркованості в екстремальних ситуаціях. Тим паче таких, як Керол.

— Не знаю. Вона навіть не хотіла цієї посади. Керол тричі відпиралася, поки не погодилася.

— Цезар свого часу теж. Мені б лише хотілося, аби Сара... — він затнувся і кинув понурий погляд на піч. Тоді опустив очі й спробував знову. — Не те, щоб Сара втримала Керол під контролем або боролася б за першість у таборі, чи щось таке. Вона б бодай спробувала жбурнути їй мотузку, якби бачила, що та тоне. Про це я й хвилююся, розумієш? Погано вже те, що Керол може потонути у власній параної. Та навіть гірше, що потопельники тягнуть за собою на дно інших, а просто зараз — цілий табір до її послуг.

У печі з сухим різким тріском клацнула гілка.