— Реальне життя, — відказала Гарпер.
Розповівши історію свого залицяння, він більше не підводив на неї очей. Натомість втупився у власну тінь, яка здіймалася і спадала, майже як хвиля, у світлі багаття, що вирувало в печі.
— Я згаяв більше часу, гадаючи про все те, що ми так і не зробили разом, ніж думаючи про все те, що ми
Уперше я побачив спору під час сніданку-презентації у Бостонському товаристві мікології, за три місяці до Сіетла, — пояснювати, що він мав на увазі під «Сіетлом», не доводилося. Вона розуміла, що він говорить про Спейс-Нідл. — Чолов’яга на ім’я Гокінз, який щойно повернувся з Росії, влаштував нам сорок хвилин «Паверпойнту» про спору. Не знаю, що злякало мене більше: знімки чи сам Гокінз. Рот у нього постійно пересихав. Він осушив півграфина води, поки доповідав за трибуною. І говорив так стиха, що доводилося напружувати слух, аби його розчути. До нас долинали тільки уривки: «вектори хвороби», «шляхи зараження», «клітинне займання». Тим часом він демонстрував нам усі ці горор-знімки, на яких були обвуглені трупи, самі зуби й почорніла плоть. Повірте мені, ніхто не квапився вертатися до буфету, а ось біля бару метушня була ще та. Цей хлопець, Гокінз, на завершення додав, що наразі підтверджених смертей від спори лише сімдесят шість — на Камчатці. Внаслідок них зчинилася низка лісових пожеж, через які вже загинуло п’ятсот тридцять інших людей. Міським зонам завдано збитків майже на вісімдесят мільйонів доларів, і росіяни втратили чотири тисячі триста акрів найцінніших у світі лісозаготівель. Гокінз зазначив, що три нещодавні випадки захворювань у Канаді наштовхують на думку, що даний патоген може передаватися інакше, аніж інші традиційні віруси, і потребує нагального подальшого вивчення. За його підрахунками чверть мільйона хворих у Штатах з легкістю призведуть до смерті понад двадцяти мільйонів людей і перетворять більш ніж шість мільйонів акрів на згарище.
— А це багато?
— Приблизно площа Массачусетсу. Мушу зізнатися, тоді він нас до чортиків налякав, але якщо озирнутися назад, то він ще був досить стриманим в оцінках. Я припускаю, що в розрахунках він не брав до уваги соціальної кризи, такої масштабної, що вже й не буде кому гасити ті пожежі.
Але, розумієш... до обіду я вже й забув про те все думати. Невдовзі вже міркував, що то лише один з тих апокаліптичних сценаріїв, яких на наше століття випало повно: епідемія пташиного грипу, яка винищить мільярди людей, чи астероїд, що розколе планету навпіл. Ти цьому ніяк не зарадиш, і стається це з бідолахами на іншому боці світу, а вдома діти чекають з домашньою роботою, тож ти просто перестаєш про це все думати.