— Звідки ти знаєш, що десятий номер вільний?

— Там жили ми з Сарою. Я хочу, щоб за тиждень ви викликали дев’ять-один-один. Скористайся мобільником — в Бена їх має бути ціла колекція. Скажи екстреній службі, що у твого дорогенького старенького татуся серцевий напад. Коли запитають, запевни, що не маєш на собі драконячої луски. Скажи, що тобі потрібна швидка, і чекай.

— Швидку без ескорту поліції не відправлять.

— Так, але про це не турбуйся. Для цього й потрібен буде Фенікс — моє маленьке світлове шоу. Коли вони стануть перед будинком, я потурбуюся всіх розігнати, а ви вже заграбастаєте всі необхідні припаси. Звісно, було б краще, якби ви могли просто поїхати геть на швидкій, але...

— Там буде «ЛоДжек»[96]. Або інший спосіб відстежити авто.

— Точно.

— Я не хочу, щоб хтось постраждав. Люди у швидкій ризикують життям, щоб допомагати іншим.

— Ніхто не постраждає. Я їх до чортиків налякаю, от і все.

— Мені не до вподоби просити тебе про допомогу. Ти завжди такий. Поводишся загадково, коли це зовсім не обов’язково, бо тобі подобається, щоб усі сушили собі голови, думаючи про тебе. Це дешевий кайф.

— Не відмовляй мені в маленьких насолодах. Ти отримаєш усе необхідне. Не бачу причин, чому б і мені трохи не потішитися.

— Я отримую далеко не все. Якби я сама могла робити те, що вмієш ти, мені б не довелося про це тебе просити. Будь ласка... Джоне. Можеш бодай спробувати мене навчити?

Його погляд ковзнув повз неї і знову попрямував до печі.

— З тим же успіхом можеш попрохати рибу навчити тебе дихати під водою. Усе, йди. Боки болять і я маю трохи поспати. Без цигарок не вертайся.

— Ти пробував навчити її? Сару?

Він цих слів він здригнувся. На якусь мить його очі сповнилися таким болем й здивуванням, наче вона копнула його по ребрах.

— Ні. Не я, — пізніше їй спаде на думку, що то було досить дивне заперечення. Він витягнувся, повернувшись на здоровий бік, а вона вп’ялася поглядом у кістлявий вигин його спини. — Тобі хіба не треба доглядати за іншими? Можеш покрапати заспокійливий бальзам свого вміння шукати підхід до хворих на душу комусь іншому, сестро Вілловз. Із мене досить на один раз.

Гарпер встала і взула черевики. Застібнула на собі парку. Зібрала докупи речі в торбу. Вона спинилася, занісши руку до клямки.