Часом Керол і Сара ставилися одна до одної дуже сторожко. Коли Сара була підлітком, ще й вагітною, Керол надіслала їй гнівного листа про те, що та розбила батькове серце, і пообіцяла більше ніколи з нею не розмовляти. Так воно насправді й було, аж поки не народився Нік. Сара знову виділила у своєму житті місце для сестри, та справи у них завжди були непростими. Керол часом змагалася за увагу так по-дитячому, що це навіть бувало кумедно. Якщо Сара перемагала у «Скребл», Керол вдавала напад кашлю і заявляла, що це через контакт з якимось алергеном, тож батько віз її до лікарні. Коли Сара й Том заводили розмову про Віктора Гюго, Керол наполягала, що Сара не може сповна насолодитися його романами, оскільки не читала їх в оригіналі, французькою. На подібне Сара просто реагувала зі сміхом. Мені здається, їй шкода було Керол, яка постійно змагалася з нею, і вона докладала зусиль, щоб робити їй добро. Як вечірка на її день народження.

Я саме лаштувався йти в дім, щоб узяти собі ще пиво, коли пролунало гучне гупання — наче щось важке випало десь далеко з вантажівки, щось настільки важке, що вода в басейні взялася брижами. Усі роззирнулись довкола — навіть Нік, який відчув вібрацію ногами. Сара стояла біля мілкого краю басейну, вся вкрита гусячою шкірою, з синіми губами, гарненька, дослухаючись, чи не пролунає ще щось. Нік побачив це першим — темна вежа маслянистого диму, який здіймався на одному кінці кварталу. Гупнуло знов, і знов, а тоді ще кілька разів підряд, достатньо гучно, щоби затремтіли вікна й затряслося столове срібло.

Завили сирени. Сара сказала, що їй здається, то була аптека CVS на розі вулиці, і перепитала, чи не міг би я вийти на ґанок і глянути.

Багато сусідів повиходили до хідників і стояли в затінку дерев. Вітер змінив напрям і поніс дим уздовж вулиці. О, сморід був ще той. Наче обвуглені шини й тухлі яйця.

Я пройшовся кварталом, поки не дістався до аптечної крамниці CVS. Один її бік перетворився на палахкотливий стовп червоного полум’я. Якась жінка ридала на узбіччі, витираючи собі футболкою сльози. Я мав носовичок, тож простягнув їй і запитав, чи вона не постраждала. А вона відповіла, що в неї на очах ще ніколи ніхто не помирав. Розказала, що хлопець на мотоциклі в’їхав у заґратовану шафу позаду аптеки, ту, де зберігалися балони з пропаном. Вони вибухнули один по одному, як вервечка велетенських петард. Хтось промовив, що пекельний вийшов нещасний випадок, на що вона відповіла, що то не просто нещасний випадок. Сказала, що хлопець палав ще до того, як в’їхав у цистерни з пропаном. Що він був схожий на Примарного вершника[94]. З її слів, козирок шолома було припіднято, і всередині був палаючий череп — полум’я і вишкір зубів.