— Ignorantia juris non excusat[108], — промовила Рене. — Та тільки покарання в цьому таборі призначають на місці, без можливості звернутися до неупередженого судді чи надати чесний...

— Рене, — втомлено сказав Бен. — Те, що ти прочитала кілька романів Джона Ґрішема, не робить з тебе судді Верховного суду[109]. Я даю Гарпер можливість вийти з цієї халепи, то, може, не морочитимеш мені яйця?

— Бен, дякую тобі, — м’яко сказала Гарпер.

Якусь мить він мовчав, тоді підвів погляд і непевно, мляво всміхнувся до неї.

— Та пусте. Якщо хто в таборі й заслуговує на маленьку поблажку... — почав був він.

— От тільки хрін я стану це робити, — відрізала Гарпер.

Він витріщився на неї, застигнувши з напіврозтуленим ротом. Йому знадобилося трохи часу, аби зібратися з думками, а тоді тоненьким та хрипким голосом він спитав:

— Що?

— Ні, — відповіла Гарпер. — Я не пхатиму камінь до рота в ідіотському самобичувальному пориві каяття, коли мені навіть нема в чому розкаюватися. І я так само не маю наміру брехати людям, кажучи їм, що пристала на це ваше істеричне гівно.

— Можеш припинити лаятися на мене? — запитав він.

— Чого, лайка теж тепер протиправна, чи як? Буду цмулити камінь на годину довше тепер? Ні, Бене. Я кажу «ні». Однозначно «ні». Я, бляха, медсестра, і це моя робота — казати, коли відбувається щось нездорове, і ось це — це таки щось нездорове.

— Господи-Боже, я ж стараюся як краще.

— Краще для кого? Для мене? Для тебе? Чи, може, для Керол? Вона схвильована, що це підірве її владу, якщо я не схилю миролюбно голову разом зі всіма вами? Якщо не підіграю, то решта теж почнуть створювати неприємності, у цьому річ?

— Бен, — озвалася Рене, — хіба зберігати таємниці — це не порушення одного з правил? Тобі ж нічого не буде за те, що ти плануєш, як Гарпер уникнути покарання? Мені б не хотілося побачити, як наш шеф служби безпеки блукає табором з каменем у роті. Бо це може дорого обійтися його репутації.

— Йсууусе, — вимовив він. — Йсусе Кристосе. Ви тільки послухайте себе. Гарпер... вони змусять тебе... ти не можеш отак... я не зможу захистити тебе, якщо ти сама мені не дозволиш.

— Твоє поривання захистити мене суперечить моєму бажанню захистити власну гідність. Вибач. Та й до того ж мене не полишає бентежне відчуття, наче ти намагаєшся захистити мене від себе самого. Тож це ніяка не ласка — це примус.