Бен наїжачився. Його груди напнулися, ґудзик на сорочці ледь не лускав. Керол здійняла руку долонею назовні, і Бен стулив рота, так і не вимовивши ні слова.

— Нехай говорить. Я хочу дослухати. Хочу знати, кого саме ми привели в наш табір. Що вони бачили, що робили, через що пройшли. Продовжуйте, містере Клайн.

Ґіл опустив погляд, наче людина, що силкується пригадати рядки вірша, якого вивчила на пам’ять багато років тому, можливо, для давно минулого уроку англійської. Врешті він підвів очі, зустрівшись поглядом з Керол, не виказуючи жодного страху, й розповів їм, як усе сталося.

9

9

— Не всі копи у Брентвуді були поганцями. Не хочу, щоб ви так подумали. Були серед них хлопці, які завжди перевіряли, чи забезпечені ми їжею, питвом, туалетним папером, ще чим необхідним. Та чим більше часу минало, тим важче було відшукати серед них дружнє обличчя. Довкола було повно розлючених копів, яким абсолютно не кортіло нас вартувати. А коли люди почали вкриватися лускою, то вони стали не просто розлюченими. Тоді в них оселився страх.

Усі розуміли, що має неминуче трапитись, враховуючи, що ми там були як оселедці в діжці. Якось вранці один хлопака вчепив драконячу луску, в камері в кінці блоку. Інші в’язні запанікували. Я розумію, чому вони зробили те, що зробили. Я сподіваюся, що мені вистачило б сили духу не брати в такому участі, та напевно не знаю. Співкамерники загнали зараженого хлопця в куток, не торкаючись його, просто витісняючи подушками та всяким таким. А тоді забили ногами до смерті.

— Господи, — прошепотів Бен.

— Та легко померти йому не вдалося. Тюряжники лупили його головою об стіни та підлогу, а ще об бік параші, цілих двадцять хвилин, поки той схибнутий в іншій камері співав «Свічку на воді» і реготав. Зрештою той заражений в’язень почав тліти й обвуглюватися. Повноцінно він так і не розгорівся, та диму перед своєю смертю напустив чимало. Це нагадувало індіанську парильню. Чоловіки кричали, давлячись усім тим димом та попелом.

Ну, потому як вони забили бідолаху до смерті, наглядачі в гумових рукавицях витягли труп з камери та позбулися його. Але всі добре розуміли, що болячка поширюватиметься. Усе те місце було однією великою бетонною чашкою Петрі. Вже невдовзі луска виступила у кількох інших в’язнів, які сиділи у зовсім різних камерах. А тоді заразилося троє хлопців з іншого крила. Гадки не маю, яким чином недуга отак перескакує кругом.

Гарпер могла б йому розповісти, але тепер це вже не мало жодного значення. Пожежник казав, що світ поділено на здорових та хворих, але скоро лишаться тільки хворі та мертві. Для всіх присутніх у кімнаті механізм поширення драконячої луски становив тепер суто академічний інтерес.