— Шшш, — мовив Джон, відвернувши погляд і змахуючи сльози. — Не можна такого казати. Навіть не смій применшувати свою гідність. Вілловз, ти думаєш, я не люблю тебе всю, до останньої дещиці? Тебе і твоє кумедне вагітне черевце? І той твій чудернацький захват перед Джулі Ендрюс? Просто мені нестерпне... нестерпне це... це віроломство. Гидке віроломство через те... те...

— Що ти живий, а вона — ні, — закінчила за нього Гарпер. — Що треба йти далі.

— Так. Саме так, — відповів Джон, опустивши підборіддя на груди. З кінчика його носа скрапували сльози. — Закохатися — як же це паскудно. Я намагався якомога менше пересікатися з тобою. Бачити якомога менше. Не лише тому, що не хотів закохуватися. Я не хотів, щоб і ти покохала мене. Просто знав, що тобі буде важко встояти перед моїми чарами.

— Тебе справді не позбудешся, — сказала Гарпер. — Точно як та спора.

Книга 8 Усе розсипається

Книга 8

Усе розсипається

1

1

Коли човен грюкнувся боком об пірс, Гарпер окинула оком узбережжя, але Карґілла вже й слід охолов. Вудку він покинув лежати на камінні. Проте гвинтівку забрав.

Либонь, кинувся доповідати Керол, що проти неї щось затівається. Але нехай. Так чи інакше, а вже за кілька хвилин їй би і так усе стало відомо.

Для вагітної жінки підйом крутим схилом перетворювався на важку працю — діставшись лазарету, вона вже насилу переводила дух. Обличчя їй вкривав бридкий піт, і щойно вони стали підніматися східцями до парадного входу, як від раптових переймів у Гарпер підігнулися ноги. Вона схилилася, притиснувши руку до низу живота, і крізь зціплені зуби вирвався різкий видих.

— Усе гаразд? — запитав у неї Джон.

Гарпер кивнула й змахнула рукою, мовляв, «іди». У грудях не вистачало повітря, щоб заговорити, хоч перейми і стихли, залишивши по собі тупий біль і відчуття, наче вона проковтнула каменюку.

Гарпер рушила слідом за ним у порожню почекальню. У сусідній кімнаті мав бути Майкл. Пожежник відсмикнув убік бляклу шторку і зайшов, Гарпер не відставала.