Переводячи погляд з Дона на Гарпер, Пожежник почухав волохату шию. Думками він вочевидь мандрував десь далеко.

— Треба щось на себе напнути, — промовив Джон. Гарпер очікувала, що він зачинить двері, щоб перевдягтися в більш підхожі штани і, може, якийсь светр. Натомість він спантеличено крутив головою, поки не помітив шолом, який звисав з гвіздка над дверима. Щільно натягнувши його на голову, Джон полегшенно зітхнув. А тоді зиркнув на себе у квадратик дзеркала, прибитий біля дверей, повернув шолом на два ледь помітні сантиметри вліво і просяяв від захвату. — Отак-от. Ідеально. Рушаймо?

— Дон зостанеться на острові. Хоче спустити вітрильник на воду.

Почувши це, Пожежник, здавалося, здивувався більше, аніж звістці про одужання Отця Сторі.

— Ага. Ти, мабуть, вирушиш одразу, як випаде нагода.

— Не аж так скоро, — миттю відповіла Гарпер.

— Якщо це якось залежатиме від мене, то до кінця тижня, — сказав йому Дон. — Маля не чекатиме, доки умови стануть сприятливіші. Вже скоро. У кращому разі вона має чотири тижні. Що швидше ми доправимо сестру Вілловз до острова Марти Квінн і тамтешньої лікарні, то краще я почуватимуся. Але то ще що. Сестра думає, що Керол попливе з нами. По тому, як стане відомо, що вона скоїла, їй, може, закортить покинути табір з власної волі... поки її підсрачниками не вигнали.

Пожежник знову глянув на Гарпер, і за якусь коротку мить його погляд зі збайдужілого перетворився на приголомшений.

— А що вона скоїла? Тобто крім застосування до своїх ворогів покарань, модних у дев’ятнадцятому сторіччі, утримування Гарпер силоміць у лазареті й погроз відібрати в неї дитину?

— Два слова, — густі брови Дона двічі смикнулися догори. — Гарольд, курва, Кросс.

— Я розповім тобі в човні, — пообіцяла Гарпер.

22

22

Джона жахала сама думка, що їй доведеться веслувати до берега самотужки.

— Я сяду ліворуч, — запропонував він. — Лівою рукою мені не боляче рухати. Ти сідай праворуч. Погребемо разом.

— Це нічого не дасть. Ми вдвох нізащо не зможемо веслувати синхронно. Так і будемо кружляти на місці.

— Та нічого страшного. Останні місяці ми тільки те й робили.

Гарпер подивилася на нього, очікуючи побачити пустотливу усмішку, але Джон уже взявся за весло й опустив його у воду, тож їй довелося підсісти до нього, щоб допомогти. Жінка на восьмому місяці вагітності та чоловік, у якого ще й досі не загоїлися поламані ребра, — ось якої грізної загрози так страшилася Керол.

Коли вони вийшли на мілководдя, Гарпер завалилася на бік, а тоді потягнулася через планшир, ухопила Джона за руку й потягнула до себе. Пронизливо пискнувши, пожежні чоботи ковзнули об корпус човна, і він вдарився ушкодженим зап’ястком. Його обличчя миттю зблідло. Джон завалився на лаву поряд з Гарпер, і вона вдала, що не бачить, як йому з очей котяться сльози. Простягнувши руку, вона ніжно поправила його шолом.