— Отче... — почав Пожежник, і тієї ж миті дістав прикладом гвинтівки в шию. Пролунав глухий звук, від якого у Гарпер всередині все перевернулося. Джон повалився додолу, наче його розтяли навпіл.

Гарпер розтулила рота, щоб закричати, але Майкл саме повернув рушницю, цілячись у Ніка. Хлопчик спав на ліжку, склавши руки на животі, ледь не торкаючись підборіддям до грудей. Вираз у нього був насуплений і задумливий, наче він намагався згадати щось важливе, щось таке, що мусив пам’ятати.

— Прошу, не треба. Я не хочу стріляти в малого, — сказав Майкл.

Голова Отця Сторі була розвернута в бік Гарпер, і здавалося, він дивився на неї. Втім, хоч би що він зараз бачив, це точно була не кімната, де всі вони були присутні. Його обличчя потьмяніло, набравши відтінку, що нагадував грозові хмари влітку. Крапельниця впала. Голку з руки було висмикнуто. На білих простирадлах виступили яскраво-червоні плями.

— За кілька годин тут усім стане відомо, що ви намагалися вбити Отця Сторі, аби змусити його мовчати, — майже вибачливим тоном провадив Майкл. — Що планували вбити Керол і Бена, щоб захопити табір. У мене є все необхідне, щоб люди повірили, але буде легше, мем, якщо ви у всьому зізнаєтеся. Розумію, що у вас немає жодних причин повірити мені на слово. Проте клянуся, якщо ви це зробите — якщо визнаєте, що разом з Руквудом мали намір порішити Керол — клянуся подбати про Еллі та Ніка, щоб їх не спіткала ваша доля. Я попіклуюся про них.

Гарпер схилилася над Джоном, який завалився на бік. Намацала пульс — повільний і стійкий. Вона вся тремтіла. Спочатку думала, що то від горя, та варто було заговорити, як дівчина зрозуміла, що в ній закипає лють.

— Ви з Керол убили Гарольда Кросса.

— Не я його застрелив. Це зробив Бен Патчетт, — відказав Майкл. — Я мав його застрелити, а тоді подумав, що буде краще, якщо постріл зробить Бен. Тож я передав йому гвинтівку. Та й взагалі. За останні місяці, поки він був тут, я навіть трохи почав симпатизувати Гарольду. Він учив мене грати в шахи. Я маю такі ж сентиментальні почуття, як і всі інші. Не дуже вже хотілося бути тим, хто його застрелить.

— Це ти допоміг йому вислизнути з лазарету, — провадила Гарпер. — Але в записнику він називав тебе... — «ДР», пригадала вона. Гарольд усе записував великими літерами, наче йому хотілося кричати, тож вона зробила цілком логічне припущення, що ті букви позначали Джона Руквуда. І раптом Гарпер осяяло, чому Майкл нагадував їй небожа. Підсвідомість увесь цей час розмахувала перед нею прапорцем, намагаючись попередити про те, що поєднувало їх з милим, безневинним малям Коннором Вілловзом. — ...джуніор.