— Коли Керол дізнається, що ти зробив з її батьком, вона накаже тебе вбити. Сама й уб’є.

— Нічого вона не дізнається.

— Я їй розповім.

— Ще одна побрехенька. Усе вами сказане буде лише брехнею. І я подбаю, щоб Нік та Еллі сконали разом з вами. Чи згодом. Та байдуже. Єдиний для вас шанс захистити тих дітлахів — це кинутися грудьми на вістря власного меча.

— Ти не можеш...

— Годі балачок, — відрізав Майкл і зиркнув на Ніка. — Ще одне слово, одне-однісіньке, і клянуся Богом, мізки малого глухаря вкриють усю срану подушку. Коліться. Вже.

Гарпер зробила собі укол.

2

2

Хтось дав їй ляпаса, до половини розвернувши голову.

— М’ні жкода, — пробурмотіла Гарпер, силкуючись вибачитися. Її пронизало відчуття, що вона скоїла щось погане, от тільки ніяк не могла пригадати, що саме.

Джеймі Клоуз знову її ляснула.

— Ще поки ні, та зовсім скоро буде. Давай же, нахер, піднімайся. Я твою жирну сраку, суко, не тягтиму.

З обох боків Гарпер оточували невиразні постаті. Дівчину взяли попід руки й поставили вертикально, але варто було її відпустити, як ноги підігнулися, наче ватяні, і люди знову мусили її підхопити.

— Обережніше, — застерегла Керол. — Дитя. Дитя ні в чому не винне. Якщо воно постраждає, комусь доведеться за це поплатитися.

Світ довкола перетворився на погану картину Пікассо. Очі Керол сповзли наліво, а рот перекосився. Гарпер була в почекальні, але кімната стала геть інакшою, геометрія втратила бодай якийсь сенс. Ліва стіна була завбільшки з шафу, а права — велетенська, немов полотно автокінотеатру[155]. Підлога перекосилася, і Гарпер вражало, як хтось може ходити по ній рівно.

Позад Керол стояв Бен Патчетт. Він був схожий на тхора: в роті вишикувалися рядочки дрібних зубів, а з круглого гладенького писка на неї позирали маленькі тхорячі очиці. В них спалахували жовті вогники страху й зачудування.

— Дайте мені чотири години з нею наодинці, — промовив Бен. — Вона назве всіх, хто був з нею заодно. Розколеться про всю змову. Я певен, що змушу її говорити.