— Ми з собою все возимо…

— Як усе? На возі у вас нічого нема.

— Е, то ж тут нас тільки троє.

— А де решта?

Бандерівець боязко оглянувся на всі боки.

— Цього я не можу вам сказати.

— Самі не знаєте?

— Знаю, тільки говорити не можна.

— А де Клешня і Неплюй?

— Де ж… сплять у клуні на сіні. Зараз я чергую. Пані, а ви ж хто будете?

— Як ти думаєш? — Оксана насмішкувато подивилася на хлопця.

— Звідки я знаю, — посміхнувся Багнет, — Клешня каже, що ви — більшовичка, а Неплюй — той сумнівається.

— Чому сумнівається?

— Каже, ви — наша або, в крайньому разі, полька.

— Коли ви одержали наказ арештувати мене?

— Наказ одержав Клешня. Вчора в цей час.

— Марка ви знаєте?

— Ні. Хто він такий?

Оксана не стала пояснювати, хто такий Марко, наказала:

— Принеси мені якнайбільше свіжого сіна. І розбудиш, коли приїде ваш Місяць.