— Куди? — спитав Абіх.

— До нього в особняк.

Ожогін встав і схвильовано почав ходити по кімнаті. Об'ява про смерть Юргенса сплутала всі карти. Після довгої, напруженої роботи друзі залишились «біля розбитого корита». Всі їх шефи або втекли, або арештовані, або померли.

До міста наближалися американські війська. Вони вже вступили у Кельн.

«Усе розвалюється, і їм тепер не до нас», подумав Микита Родіонович. Однак думка про те, що об'ява в газеті має відношення до їх шефа, примусила Ожогіна погодитися з пропозицією Аліма й піти в особняк.

Біля парадних дверей резиденції Юргенса стояли два камуфльовані лімузини. Це було незвичайно: раніше машини ніколи не затримувалися тут.

Служник, який впустив Ожогіна, здавався розгубленим.

— Ви чули? — спитав він Ожогіна.

Микита Родіонович відповів, що дізнався з газети, але не повірив і прийшов особисто переконатись.

— Смерть нікого і ніколи не обдурює, — багатозначно промовив служник і журно похитав головою. — Ходімо, я вас проведу. Можливо, ви будете потрібні.

Похмурий зал був порожній. З кабінету доносилися стримані голоси. Ожогін постукав у двері. Чоловічий голос дозволив зайти.

Перше, що йому впало у вічі — це_ відкритий стінний сейф, що зіяв наче чорна яма. На підлозі біля нього лежала купа паперів у папках, згортках. Два гестапівці, один з них — уже знайомий друзям майор фохт, хазяйнували в кабінеті. Майор перебирав біля столу пачку якихось паперів, а його колега, сидячи збоку, писав під диктовку. Очевидно, провадився опис паперів.

— А-а, пане Ожогін! — фамільярно звернувся майор до прибулого. — Ви не можете пролити світло на Цю темну історію?

— Я тільки що дізнався про це з газети, — відповів Микита Родіонович.

— Пізнувато, пізнувато… Але краще пізно ніж ніколи.

Ожогін подивився навколо.

— Що трапилося? — звернувся він до майора. — Якщо, звичайно, не секрет.

— Ви знайомі з розташуванням кімнат? — спитав Фохт замість відповіді.

Микита Родіонович ствердно кивнув головою: він бував у Юргенса неодноразово і добре знає його будинок.

— Пройдіть у спальню, — сказав майор, — дружина все розповість, — і чомусь розсміявся.