Увечері він подався на захід і швидко пройшов п’ять миль від болота до вітролому.

За півгодини Ле Бо прийшов перевірити капкани і побачив перший порожній КЕКЕК та сліди на снігу.

— TONNERRE![33] Вовк! — вигукнув він. — Краде серед білого дня!

Раптом очі полізли йому на лоба, він опустився в сніг на коліна і придивився до слідів.

— NON! — видихнув він. — Це пес! Дика собака! Чортеня грабує мої капкани!

Жак лаючись звівся на ноги, дістав із кишені пальта бляшану коробочку й витягнув кругленький шмат сала. У салі він сховав капсулу зі стрихніном. Це була отруйна приманка для вовків і лисиць.

Ле Бо злісно захихотів, прилаштовуючи смертельний шматочок на капкані.

— Здичавілий пес, хай йому грець, — пробурмотів він. — От я його провчу. Завтра тварюка буде мертвою.

На кожному з п’яти пограбованих Мікі капканів Ле Бо прикріпив капсулу зі стрихніном, загорнену в манливий шматочок сала.

Роздiл 14

Роздiл 14

Наступного ранку Мікі знову пішов на мисливську стежку Жака Ле Бо. Легка здобич насправді його не спокушала. Полювання приносило більше втіхи. Мікі повертався через те, що запах дволапого звіра притягував, як магніт. У тих місцях, де запах був особливо стійким, йому хотілося влягтися й чекати. Однак туга за людиною супроводжувалася страхом і дедалі більшою обережністю. Мікі не зачепив першого КЕКЕКА, та й другого теж. Приманку на третьому капкані Ле Бо лаштував довше, ніж на інших, тому шматочок сала пропахся його руками. Лисиця, внюхавши таке, швидко дременула б, а от Мікі стягнув приманку з кілка і поклав на сніг між передніми лапами. Роззирнувся й прислухався. За хвилину він лизнув сало язиком. Відчуваючи запах рук Ле Бо, Мікі не хотів з’їдати сало відразу, як м’ясо карібу. Він підозріло взяв приманку в зуби і потримав у роті. Сало було солодким, і песик уже збирався ковтнути, але раптом відчув ще якийсь, неприємний присмак і швидко виплюнув рештки підступних ласощів на сніг. На язиці і в горлі лишився ядучий післясмак отрути. Стрихнін проникав у тіло пса, тому Мікі набив рот снігом і проковтнув, аби позбутися печії, що підповзала до нутрощів.

Якби він поласував салом так само, як іншими приманками, уже за чверть години був би мертвий, і Ле Бо не довелося б довго шукати тіла жертви. Мікі стало зле за 15 хвилин. Погане передчуття спонукало полишити мисливську стежку й поквапитися до вітролому. Однак Мікі зробив кілька кроків, і лапи підкосилися. Бідолаха повалився на сніг. Він затремтів — тремтіння охопило кожнісінький мускул. Зуби клацали, зіниці розширилися, та й до всього Мікі не міг поворухнутися. Потилицю ніби стиснула рука душителя, з’явилося незнайоме відчуття заціпеніння, і песик почав задихатися. Заціпеніння хвилею покотилося всім тілом. Мускули, які щойно тремтіли й здригалися, непорушно заклякли. Отрута вразила мозок, і голова песика відкинулася назад так, що він втупився поглядом у небо, проте жодний звук не вирвався з його горла. На якусь мить Мікі опинився на межі смерті.