Він благословляв чоловіка, котрого знав як Брудного Фінґерза, але більше не міг навіть подумки називати цим ім’ям. Він благословляв той день, коли далеко на півночі почув пригодницьку історію Фінґерза. Він більше не вбачав у ньому жирного кнура, на якого той скидався багато років поспіль. Бо на очах Кента відбулося диво великого відродження. Він бачив, як сама душа Фінґерза піднялася над своїм умістилищем із жирної плоті й помолоділа знову, бачив, як у стиглій крові запалав новий вогонь. Бачив, як прокинулися почуття, які спали в цьому чоловікові довгі роки. І через це відродження він відчував до Фінґерза те, що ніколи не викликала в нього жодна людина. Це було почуття глибокої та цілковитої симпатії.

Отець Лайонн повернувся лише після обіду, і новини, принесені ним, схвилювали Кента. Місіонер ходив побачитися з Фінґерзом, але Фінґерза на його ґанку не було. Не було і його собаки. Священик голосно стукав у двері, але ніхто не відповів. Де Фінґерз? Кент похитав головою, вдаючи тривогу й нерозуміння, але серце його тріумфувало. Він знав! Отцю Лайонну він сказав, що навряд чи знання Фінґерза у сфері права йому допоможуть — так принаймні сказав йому сам Фінґерз. Місіонер пішов неабияк засмучений. Він сказав, що ще поговорить з Фінґерзом, у нього є певні пропозиції на думці. Коли він вийшов, Кент усміхнувся. Як би здивувався le père, якби знав теж!

Наступного ранку отець Лайонн прийшов знову, і його новина здалася Кентові навіть більш бентежною. Місіонер був незадоволений Фінґерзом. Учора ввечері, помітивши світло у вікнах його хижки, він вирішив до нього зайти. І побачив, що за його столом тісно сиділи трійко людей, не рахуючи самого Брудного Фінґерза. Один із них був Понте, метис; інший — Кіну, вигнанець із племені Собачих Ребер із поселення на Сенд-Крик, а третій був Муї, старий індіанець. Кент ледь не підстрибнув з місця з криком, адже ці троє мали славу найкращих слідопитів у північних землях. Фінґерз часу не гаяв, і Кенту хотілося схвально вигукнути, наче маленькому хлопчикові на 4 липня[50].

Але обличчя, яке бачив перед собою отець Лайонн, не видавало жодного хвилювання. Фінґерз сказав йому, що збирається укласти з цими людьми угоду на постачання деревини — угоду довготривалу, яка вимагатиме чималих подорожей, тож зараз він не може відірватися від роботи просто щоб поговорити про Кента. Чи не буде ласкавий отець Лайонн прийти наступного ранку? І вранці священик знову пішов туди й виявив будинок Фінґерза замкненим!

Залишок дня Кент нетерпляче чекав на Фінґерза. Вперше до нього навідався Кедсті і, дотримуючись чемності, висловив сподівання, що Фінґерз як адвокат зможе йому допомогти. Він не згадував Мерсера, та й залишався не довше кількох хвилин, навіть не зайшовши в камеру. Після обіду прийшов лікар Кардіґен і тепло потиснув Кентові руку. Він сказав, що після повернення до Пристані на нього чекала важка робітка. На Мерсері цілого місця не було — в прямому й переносному значенні. Хлопцеві бракувало п’ятьох зубів, і довелося накласти 17 швів на його обличчя. На думку Кардіґена, хтось його добряче відгамселив — і він з усмішкою поглянув на Кента. А затим додав пошепки: