Гай нетерпляче промурмотів:

– Ну ж бо, Бекморе, чи, може, тебе засліпило видовище крові? Чи жадоба битви затьмарила твій розум? Зараз твоя хвилина, але вона минає!

І Гай стривожено закрокував дерев’яною палубою. Для нього було абсолютно зрозуміло, що саме треба зробити, й він не міг оговтатися від подиву, що інші цього не бачать.

– Ну ж бо, Бекморе, починай! – благав він і відразу ж радісно пробурчав, відчувши неймовірну полегкість: – Ні на мить не раніше, ніж треба.

Бекмор повів в атаку бойових слонів на рештки армії Тимона. Із трубними криками та гучним виттям величезні тварини пішли по живих тілах, топчучи їх ногами, підхоплюючи хоботами людей й підкидаючи їх до неба. Нажаханий крик розпачу вихопився з десятьох тисяч горлянок, й армія Тимона кинулася у воду.

– Час! – викрикнув Гай, і галери рвонулися до берега.

Вони причалили водночас, і з них вистрибнули на берег чотириста важких сокирників під проводом Гая Бен-Амона.

Його люди намагалися триматися біля нього. Бо в Шостому легіоні почесне місце в битві – це місце поруч із верховним жерцем. Але сокира з грифами так швидко прорубувалася вперед, що встигнути за нею було нелегко.

– За Ваала!

І вони пожинали такий щедрий урожай, що земля під їхніми ногами перетворилася на криваву багнюку, а вода в річці забарвилася в темно-червоний колір.

Посеред скупчення чорних тіл Гай побачив Тимона. Шок, який він пережив, на секунду вповільнив рух його зброї, і спис дістався до нього, вдаривши його в ребра. Гай убив списника недбалим ударом, спрямованим назад, потім став прорубуватися крізь затиснуті тіла до Тимона. То була важка робота, й Тимон відступав перед ним до річкового берега.

– Тимоне! – в розпачі вигукнув Гай, і жахливі задимлені жовті очі обернулися до нього й витримали його погляд.

То були очі леопарда, спійманого в пастку, жорстокі й невблаганні.

– Я викликаю тебе на битву! – гукнув Гай. – Бийся зі мною!

У відповідь Тимон випростався на свій повний зріст і пожбурив у Гая спис. Гай пригнувся, й наконечник списа ковзнув по його шолому й устромився в шию чоловіка, поруч із Гаєм. Чоловік закричав і впав.

Тимон обернувся й трьома стрибками досяг берега річки. Він стрибнув у червону воду й потужно поплив, застосовуючи стиль плавання оверарм, якого навчив його Гай.

Гай добіг до берега й зірвав із себе шолом і нагрудник, розірвав ремінці на поножах і рвучкими помахами ніг скинув сандалі.

Голий, крім пояса, на якому висіла сокира, Гай подивився через річку. Тимон уже був поза досяжністю лучників на березі, він подолав половину відстані до острова за той час, який знадобився Гаю, щоб роздягтися.