— Ну, ні, безсоромнице! — вигукнув він, хапаючи її в обійми. — Ти належатимеш мені!

Матильда не кричала, не кликала на допомогу. Вона була така налякана, така приголомшена, що навіть не пробувала чинити опір…

Коли на світанку Філіп повернувся від Марґарити, щось спонукало його насамперед зазирнути до кімнати чергового дворянина. Там він з подивом виявив, що полог ліжка відхилений, саме ліжко порожнє, а в невеликому кріслі поруч, похнюпивши голову, нерухомо сидить Ґабріель. Спершу Філіпові здалося, що він спить.

— От чудасія!

Ґабріель здригнувся й підвів голову — виявляється, він не спав.

— Перепрошую, монсеньйоре. Я наказав Маріо та його дівчині забиратися геть.

— Який ти суворий! — з усмішкою промовив Філіп. — А втім, стривай! — Він підійшов ближче, сів на ліжко і пильно вдивився йому в обличчя. — Щось трапилося?

— Ви мали рацію, — з моторошним спокоєм відповів Ґабріель. — Я утнув дурницю.

— Ви посварилися? Матильда прогнала тебе?

— Гірше.

— Гірше?! — Філіп аж підстрибнув. — Що „гірше“? Ну! Відповідай, хай тобі чорт!

— Е… Я… того… проти її волі…

— Матір Божа! Ти зґвалтував її?!

Ґабріель ствердно кивнув. Його очі бездумно блукали по кімнаті.

Філіп обхопив руками голову, потім схопився на ноги, потім, передумавши, сів, відтак знову встав, нервово пройшовся з кутка в куток, повернувся до ліжка і, не роззуваючись, гепнувся на нього.

— А бодай тебе грець побив! — нарешті прорвало його. — Що ж ти накоїв, сучий сину?! Ну, й сюрпризик ти мені підсунув, нічого сказати, гарненький! Ах ти ж… Навіть не знаю, як тебе назвати. Ціле літо дівки наввипередки чіплялися тобі на шию, варто було лише пальцем ворухнути, щоб вони лягли під тебе й самі собі спідниці позадирали… Та ні! Він, бачте, шукав єдину й неповторну, так би мовити, кохання всього свого життя. А коли знайшов… Ну, все, баста! Це мені урок. Надалі я не терпітиму в своєму оточенні не лише педерастів, а й незайманців старших за шістнадцять років — цих шмаркачів, що уникають жінок, забиваючи собі голову романтичною маячнею про чисте та вічне кохання, вночі нишком рукоблудять, а кінчають тим, що стають ґвалтівниками… — Філіп охолов так само раптово, як і вибухнув. — Гаразд. Я слухаю тебе.

Ґабріель розповів йому про все, крім своєї зустрічі з Симоном. Філіп уважно вислухав його, потім, трохи помовчавши, спроквола мовив:

— Так, гарненькі справи!… Ти, до речі, усвідомлюєш можливі наслідки свого вчинку? Адже Матильда не просто фрейліна принцеси — вона її улюблениця, а може, й коханка. І якщо Марґарита вирішить покарати тебе, навряд чи я зможу чимось зарадити. Певна річ, я зроблю все від мене залежне, щоб угамувати її, але вона дуже норовиста дівчина і цілком здатна впертися. Врахуй, я не збираюся через твою безглузду витівку ставити під загрозу такий перспективний шлюбний союз. Збагнув?