— Я так зрозуміла, що Леннарт звинувачував батька в смерті матері, — втрутилася у розповідь Ліне.

— Звичайно, звинувачував, але не так безжально, як звинувачував себе сам Бернгард. Це не зруйнувало їхні стосунки.

Ліне завважила, що чула протилежне твердження. Трюґве Юнсрюд підвівся.

— Стосунки між батьком і сином іноді бувають непростими, — сказав він, рушаючи в протилежний кінець вітальні. — Покажу вам одне фото.

Він відчинив шухляду комода й вийняв конверт з фотографіями.

— Я знайшов їх учора, перебираючи старі фото.

Трюгве Юнсрюд поклав перед Ліне фотознімок Леннарта і його батька. Вони стояли, обійнявши одне одного за плечі. У вільній руці Бернгард Клаусен тримав молоток. Обоє усміхалися фотографу.

— Хіба не чудове фото! — захоплено мовив Юнсрюд.

Ліне підняла його вгору. Фотографія добре скомпонована. Контрасти світла й тіні створювали ефект простору. Та все ж усмішки обох чоловіків видавалися не зовсім щирими. Ніби маски на догоду фотографу.

— Це на дачі в Ставерні?

— Так, перше літо після смерті Ліси, — кивнув Юнсрюд, викладаючи перед нею решту фотографій. — Ми приїхали на толоку. Леннарт — на мотоциклі. Привіз батькові деякі документи.

Ліне читала про ту толоку в гостьовій книзі. То було на вихідні, після зникнення Симона Мейєра. Вона впізнала багатьох політиків.

— Хто це? — показала вона на чоловіка з пензлем у руці.

Трюґве Юнсрюд перехилився через стіл.

— Очевидно, наш майбутній міністр юстиції, — усміхнувся він.

— Арнт Ейканґер? Той, що працював тоді помічником у місцевому поліційному відділку? — недовірливо перепитала Ліне.

— Він уміє тримати ніс за вітром, — засміявся Юнсрюд. — До того ж, має великий політичний талант. Бернгард був йому за своєрідного наставника.

Ліне якийсь час затрималася на фото Арнта, потім перейшла до інших. На одному з них упізнала Ґютторма Геллевіка з міської управи Осло. Разом з чоловіком у червоній кепці з логотипом Робітничої партії він накидав пісок у старезний цементозмішувальний барабан.

— Можна позичити? — Ліне підняла фото, на якому Леннарт удвох з батьком.

— Та беріть усі, — великодушно погодився Юнсрюд. — Використайте найперше ось цю, з Ейканґером.