Вістінґ напружив слух. Веґард Скоттемюр був тим чоловіком, якого вони підозрювали в написанні анонімного листа.

— Ви просили порівняти його з аналізом В-8 у справі 2003 року за номером 15 692, — офіційним тоном зачитала лаборантка.

— Презерватив, знайдений біля насосної станції, — пояснив колегам Стіллер.

— Збігу немає.

Вістінґ скрушно зітхнув. Шанс запопасти свідка подій біля Єршьо вислизнув з рук.

— Але ми провели додаткове порівняння у реєстрі неідентифікованих ДНК і маємо збіг з В-14 у тій же справі.

— Що таке В-14? — запитав Тюле.

Лаборантка, здавалось, розсердилася, що в розмову втрутився сторонній голос.

— У мене зазначено, що це волосина з лобка, — відповіла вона.

Стіллер розплився в широкій усмішці.

— Ура! Ми його маємо! Веґард Скоттемюр був біля станції і загубив там свою волосину.

— Маєте вже результати перевірки найновіших проб з насосної станції? — поцікавився Вістінґ. — Їх надіслав Еспен Мортенсен для порівняння з ДНК-профілем зниклого чоловіка.

— Щойно отримали. Я пізніше зателефоную Мортенсенові.

— Хоч натякніть!

— Є збіг, — відповіла Ґітте вже не таким офіційним тоном. — Проби F-1 і F-2 належать Симонові Мейєру.

— Металевий кант і підлога, — пробурмотів сам до себе Вістінґ.

Жінка на іншому кінці не розчула його слів.

Стіллер вимкнув динамік і приклав мобільний до вуха.

— Дякую за дзвінок, — сказав він.

— Отже, Симон Мейєр помер на станції, — підсумував Аудюн Тюле, коли Стіллер поклав слухавку.