Чи гризло її сумління через Александра? На диво, мало, якщо щиро. Раніше вона не могла й уявити такий вчинок зі свого боку і верталася додому зі спокійним серцем, а тепер... Чи секс із Тарасом кращий? Інакший, а інакший зазвичай кращий, принаймні на початку... Ну, так, інакший і кращий, кому вона бреше. Але справа не в цьому... Не тільки в цьому.

Вона натиснула кнопку повторного виклику.

«Бо? — сказала вона і розсердилася, подумавши, що повторює оте «бо» за Тарасом, — бо Тарас — це... — вона підбирала відповідне слово, — вдячний?» Це було правильне слово? Бо, побачивши її голою, він ледь помітно, може, й несвідомо, потрусив головою — мовляв, а це що таке? Бо Александрові все видавалося самоочевидним, і не тільки через звичку, а вже з самого початку? Самоочевидно, що він може завжди мати доступ до її тіла. Чи це відмінність між аналоговим і цифровим поколінням? Чи між інспектором-криміналістом і маркетологом? Чи просто між конкретним Тарасом і конкретним Александром?

Щось з’явилося на екрані. Мейл. А в слухавці зазвучала каринтійська вимова: «Я слухаю».

Тіна вибачилася.

— Нічого страшного, — почулося по той бік. — Тепер завдяки комп’ютерам усе дуже швидко.

Дівчина поклала трубку, клацнула на мейл і на вкладення. Можливо, тут криється частина відповіді. Завдяки комп’ютерам усе справді швидше, але не завжди краще.

За півгодини вона опрацювала все, що слід було опрацювати. Статей було небагато. Найбільше інформації — про суд, у цих матеріалах Зідара називали королем наркомафії; були також два короткі інтерв’ю з ним, у яких він запевняв, що поліцейські помстилися йому через особисті образи — наприклад, через те, що він переспав із майбутньою дружиною одного з криміналістів; кілька статей, швидше репортажів з часів до арешту про світські події, на яких Зідар з’являвся у супроводі своєї дружини, яка була, судячи з фотографій і дат, занадто стара, щоб бути їхньою жертвою, і, як додала злобливо Тіна, затовста. Інших жінок на фотографіях не було, в текстах теж, лише під однією фотографією, ще до моменту, коли жовта преса дізналася, що йдеться про злочинця, був підпис: «Мітя Зідар, любитель дорогих автомобілів і розкішних жінок». Там була фотографія якоїсь старлетки, чи то співачки, чи то моделі, але вона була, наскільки знала Тіна, живою. Про всяк випадок Тіна вбила ім’я дівчини в пошуковик і побачила фото з її новорічного виступу.

Невже Тарас доручив їй цю роботу лише для того, аби позбутися її?

Вона ще раз переглянула статті і придивилася до тієї, в якій писалося про день оголошення вироку. На фотографії був оператор з камерою і мікрофоном, який тримала чиясь рука — не видно чия, — а на задньому плані — суд. Під нею підпис: «Справа, про яку останнім часом писали всі медіа, завершилася. Зідар буде сидіти».