Тим не менш наступні дні були оголошені у банках вихідними, під час яких усі каси мали бути зачиненими. «Ах ви, самозакохані мудаки», — подумав Рат, його раніше не дуже цікавив банківський бізнес, який він ніколи не розумів. Так само мало він розумів і всю цю кляту економічну кризу, яка зараз, очевидно, також затягує у свій вир банки. Майже два роки тому на Нью-Йоркській фондовій біржі впала купа акцій. Деякі спекулянти вистрибнули з хмарочосів, яких у Нью-Йорку було вдосталь. Але для нього завжди залишалося загадкою, чому постраждали й інші люди, які не мали жодного відношення до фондової біржі, хороші німецькі компанії, навіть німецькі державні службовці, такі, як він сам, яким урізали зарплату.

Економічний оглядач «Фоссіше», очевидно, теж цього не розумів. Він назвав свою редакційну статтю «Чого нам не вистачає»:

«Що трапилося? Сьогодні заводи, на яких тримається вся економічна сила Німеччини, були такі самі, якими вони були вчора, якими вони були чотири тижні тому. Німецька земля дозволяє врожаю дозрівати щороку, навіть в цей рік він був кращим, ніж у багато попередніх років. Наші скарби у вигляді вугілля та заліза дрімають під землею. У всьому цьому Німеччина не стала біднішою. Звідки ж ця криза? Не вистачає палива, щоб привести в рух механізм німецької економіки, який є таким же потужним, як і раніше. Не вистачає грошей».

«Так і є, — подумав Рат, — грошей не вистачає». Чи не завжди їх бракує занадто багатьом людям?

«Катастрофа вже тут, — писав далі журналіст, — було б не по-чоловічому, якби хтось хотів заплющити очі на надзвичайну серйозність нашого часу. Крах провідного німецького банку не має прецеденту в економічній історії Німеччини.