«Старательский вальсок» саме тому й непокоїв Рафку, що була в ньому та сама правда життя, про яку чомусь не говорили по радіо й не друкували нічого в газетах чи журналах – ні в передовицях, ні на центральних розворотах, ані на останніх шпальтах. От, чесне слово, якби ж навіть серед анекдотів щось таке ховалося – і то було б легше…

Однак шукати щось подібне навіть там – у найкращих часописах було марно. А здавалось би, навіть неприпустимий культ особи товариша Сталіна на ХХ з’їзді КПРС розвінчали. Чому б тоді не сказати, що не тільки у великі – в маленькі начальники вийшли ті самі «молчальники»?! Чому б не дістатися не тільки до верхівки, але й до партійних низів також?..

Ніхто про це не говорив нічого ні на радіо, ані в газетах чи журналах. От тільки цей бард наважився проспівати:

Він співав… ба ні – мало не кричав під простеньку гітарну музику, що мовчати – це краще, спокійніше… доходніше, зрештою! Чомусь не боявся зробити це на повен голос.

Рафка не хотів аж надто нездійсненних речей – він усього лише мріяв потрапити на концерт улюбленого барда, вже давно проголошений і підготовлюваний. У нього прекрасний начальник, який є не тільки чудовим знавцем геологічної справи (чи швидше геологічного мистецтва – будемо відвертими!), але й доброзичливою людиною. Коли роботи не надто багато, він надає Рафці небачену розкіш – у робочий час поговорити трохи на теми, які роботи безпосередньо не стосуються.

Нині справ у їхній експедиції небагато. Здавалося б, можна обговорити причини несподіваного скасування концерту відомого на весь СРСР виконавця?! Можна було б, авжеж… Одначе такої розмови начальник експедиції старанно уникав і зрештою виставив Рафку зі свого кабінету. Промовчав. Цікаво, чому він так повівся, чому?..

На жаль, на думку спадали виключно негативні пояснення.

1964 Між минулим і майбутнім

1964 Між минулим і майбутнім

Бібліотека ім. Аркадія Гайдара, Канів, 22 січня 1964 року

Бібліотека ім. Аркадія Гайдара, Канів, 22 січня 1964 року

Сьогодні видатному дитячому письменникові Аркадію Гайдару мало б виповнитися якихось 60 років. Як для чоловіка, то, здається, це зовсім не вік… але ж не дожив! Загинув у жорстокій боротьбі з фашистською навалою вранці 26 жовтня 1941 року. Загинув смертю хоробрих, воюючи в партизанському загоні на Канівщині – село Ліпляве зовсім неподалік звідси.

Непросте життя прожив цей чоловік, ох і непросте ж, якщо розібратися!.. Попри люті зимові холоди, сьогодні до бібліотеки, названої на честь цієї прекрасної людини й видатного письменника, набилася сила-силенна дітлахів. Біліють хлоп’ячі сорочки й дівочі фартушки, багряніють піонерські краватки. Та головне – блищать допитливі оченята: сірі й карі, волошково-блакитні й зеленкуваті… всякі! І блиск цей засвідчує, що чекають вони якщо не дива дивного, то принаймні чогось незвичайного. А бажано – то й надзвичайного.