Чудово розуміючи, наскільки їхня бібліотека є унікальною, можна сказати – єдиною в своєму роді на весь Радянський Союз, директорка Елла Никанорівна разом з усіма бібліотекарками доклали всіх можливих зусиль, аби це диво дивне місцевій піонерії забезпечити. Хоча… ні, не тільки місцевій: онде збоку, біля затканого морозними візерунками вікна, притулилася за столиком відряджена аж із самої Москви кореспондентка «Піонерської правди», яка все пише і пише щось у своєму блокнотику. Обіцяє репортаж зробити, який прочитають піонери в найвіддаленіших куточках неосяжної радянської країни…

Своєрідна «інспекція», хоча й дещо іншого гатунку – це мініатюрна, лише з двох осіб делегація з «дружнього» Шевченківського музею: сезонний екскурсовод Василь Береза і його старша сестра Катерина – завідувачка тамтешньою науковою бібліотекою. Зважаючи на повоєнне київське минуле, Ніна Панасівна мала всі підстави для того, аби ненавидіти Тараса Шевченка за його людожерські (а місцями навіть профашистські) погляди. Однак якщо Шевченківський музей у Каневі досі існував, а самого цього лисого екстреміста навіть тепер не викопали з могили і не викинули його труп у Дніпро – отже, комусь його жалюгідна творчість потрібна… А тому під пильними поглядами «ворожих агентів» з Шевченківського музею ну ніяк не можна було запаскудитися.

А тому Елла Никанорівна разом з Ніною Панасівною дуже-дуже постаралися і запросили до їхнього, по суті, глибоко провінційного містечка двох високих гостей: Лію Лазарівну Солом’янську – другу дружину Аркадія Гайдара та Євгена Фірсовича Шерстобитова – кінорежисера Київської кіностудії імені О. П. Довженка. Хоча митці всі поголовно забобонні, а тому не дуже полюбляють розповідати про свої майбутні проекти, щоб не зурочити – однак на кіностудію надійшла сувора вказівка з ЦК ЛКСМУ: розповісти канівським піонерам про майбутню повнометражну стрічку «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», робота над якою ось-ось має бути завершена. І як не пручався режисер – але ж таки приїхав до Канева і ось тепер сидить в очікуванні своєї черги на виступ.

А виступала зараз саме Лія Солом’янська. Ясна річ, вона не розповідала дітлахам, з яких міркувань свого часу проміняла видатного письменника Аркадія Гайдара на секретаря Шепетівського укому РКП(б), журналіста Ізраїля Разіна. Тим паче, що після розстрілу останнього (як учасника контрреволюційної організації) Лії Лазарівні довелося відмотати в АЛЖИРі142 порівняно невеличкий термін… Знати про такі нюанси сучасній піонерії зовсім не обов’язково. Тому колишня дружина Аркадія Гайдара з величезним задоволенням описувала найменші нюанси роботи над сценарієм «Казки про Хлопчиша-Кибальчиша», знятої в Москві на «Союзмультфільмі» ще в 1958 році.