— Пане, — розвідник кланяється біля входу в намет. — Ми їх знайшли.

— Скільки?

— Біля восьмисот. Ховаються в печерах на сході звідси.

— Шляхи втечі?

Розвідник хитає головою.

— Ні, пане.

Вісімсот, з яких принаймні половина — чоловіки. З них менш ніж двісті надаються для бою. Десять днів пошуків — і заледве така жменька. Але краще так, ніж ніяк. Жінки й діти потраплять до таборів. Старці — залишаться.

Він потребує людей для кампанії на заході, а його власний народ надто скривавлений. Після смерті А’есхен її племена розпорошилися й не бажають поклонятися нікому з тих, хто залишився. Доводиться полювати на них, наче на диких тварин.

Що ж. Ніхто не може вдавати, що війна його не стосується.