…

Денниця повернувся у своє крісло і довго просидів у задумі. Не спалося і він дивився на бліде сяйво, яке лишилось в небі після відльоту Архангела. Хтось скаже — це комета, хтось — знамення, для нього ж в тому сяйві жевріла надія.

Намісник

Намісник

Частина 1

Частина 1

1

Лимонне море замислилось, насупилось і без поспіху покотило до берега одиноку хвилю. Хвиля лизнула суху гальку, лишила на ній дрібні мушлі, обтесані камінці та руді водорості і відкотилась в морську безодню. Монотонний гул гігантської маси води приніс із собою закодоване послання інших світів, та він не зрозумів його. Багряне сонце скотилося за горизонт, розсипавши по воді блискітки. Тільки тепер він міг зняти окуляри і подивитися на світ по-іншому. Очі більше не сльозилися.

— Скільки морів на цій планеті, док? — запитав він у Стіва Флейбора.

Стів відірвав погляд від мокрої гальки і витріщив на нього жовті кошачі очі:

— Одне. — відповів по нетривалій паузі.

— Одне. — повторив він, — І давно воно одне?

— Так було ЗАВЖДИ.

— Гм, — в його голосі зазвучали нотки відвертої недовіри. — Немає більш нетривалого поняття ніж завжди. До завжди теж було Щось. — Він зумисне зробив наголос на останньому слові.

Флейбор не відповів. Хвилі продовжували монотонно коливатися, до блиску обтесуючи дрібну гальку. Зненацька він різко клацнув пучками пальців, немов згадав щось важливе:

— Скільки морів було на цій планеті мільйон років тому? Скільки їх було до появи людини?

Флейбор насторожився:

— Я лікар, а не археолог, Ніку. Якщо вірити тому, що ми вчили, тут завжди було лише одне море. Хоча, можливо, археологи знають більше. Ми могли б запросити їх на вечерю і обговорити це питання.

Нік нетерпляче махнув рукою.

— Ви бодай колись у житті здійснювали кругосвітню подорож, Флейборе?