— Він сказав, що знає природу зла. Краще від нас. Воно ніколи не переродиться. І ми не матимемо спокою, доки воно існує. І він має рацію. Наркоманія, сексуальні відхилення, вбивства — все це теж частина цього світу.

Денниця мовчав, Гавриїл продовжував:

— Ще він казав, що люди — насіння зла, після припинення їхнього зв'язку з ним, вони не проіснують довше століття і будуть поглинені смертю. Він зізнався, що недооцінив природу зла. Вона дуже живуча.

Денниця похитав головою:

— Не в тому справа. Їх досі живить його енергетичний потік.

— Це неможливо. — Гавриїл похитав головою. — Він сказав, що обрізав усі канали.

— Він забув про генетичну пам'ять. Вони живуть спогадами підсвідомості про ті часи, коли становили єдине ціле з ним, коли він любив їх, як люблять себе, хоча і знають про свою недосконалість. І ця пам'ять живить їх. Знаєш як вони її називають?

Гавриїл похитав головою.

— Віра в Бога.

Обоє ангелів надовго змовкли. Денниця провів рукою по куполу і земля з людьми стала ближче. Перед ним і його гостем розкрилась інша картина земного життя — чоловік з терновим вінком на голові, заюшений кров’ю і прибитий цвяхами до хреста, конав на Голгофі. Він просив пити. Хтось підійшов, вмочив ганчірку в оцет наткнув її на спис і ткнув в губи розп’ятому. І тоді розіп’ятий запитав:

— Господи, чому ти покинув мене?

Гавриїл розгублено глянув на Денницю.

— Він помре? — запитав Архангел.

— Він воскресне. — відповів Денниця.

— Як?

— Його оживить — його віра. Віра в Нього. Навіть якщо це і не так, навіть, якщо Він і не відає про його існування. Знаєш, скільки я для них не робив, скільки бажань не вдовольняв — ніхто з них не полюбив мене так, як деякі люблять Його.

Гавриїл мовчав.

— Тепер ти розумієш, що їх не знищити. Доки вони вірять в нього — це неможливо. Щоб ви не робили — вони виживуть, їх врятує віра. І все почнеться спочатку.

Вони мовчки спустились ліфтом вниз, так само мовчки пройшли до виходу з обителі. Вже в прочинених дверях Гавриїл мовив:

— Якщо дозволиш, я скажу не як посланець, а як Архангел. Якби їх почуття змогло викликати у нього любов… — Гавриїл обхопив голову крильми. — Ні… це справді може змінити Його думку. Зачекай. Я підготую доповідь про побачене і потім повідомлю тобі Його рішення.