Він практикувався лише на схрещуванні генів овочів, але мріяв про виведення нового виду людини, та такий експеримент був заборонений… Нік, який до цього моменту слухав дока в піввуха, нашорошився. Йому здалося ще трохи і лікар збовкне свою таємницю. Та док раптом замовк і до теми про генетику більше не повертався.

Наступного дня Флейбор був не в гуморі, мав занепадницький настрій, казав, що їм треба триматися купи і навіть запропонував спати в одному ліжку. Нікова відмова його розсердила, проте він не перестав ходити за ним назирці і плести усіляку нісенітницю про камасутру, жінок, яких замовляють для розваг і траву, що викликає галюцинації, які здаються реальними при повному місяці.

Під час останньої прогулянки Флейбор заговорив про загострення Нікового стану. Ця розмова тільки переконали Ніка в тому, що док не при здоровому глузді, бо почувався він краще ніж завжди.

Проте інтуїція підказала Нікові, що йому краще промовчати. Він слухав дока неуважно, а більше вдивлявся в сіру пелену неба, туди, де воно невловимо зливалося з морем, ніби сподівався видивитися там своїх знайомих. Проте залізні птахи не з’являлися…

…Вони прилетіли в час негоди ближче до півночі, коли небо вкрилося зорями, а море перетворилося в золотисто-медову піну. Залопотіли хвостами, заскреготіли свою скрипучу пісню. Сіли в хвилю на чотирьох довгих лапах, які раптом випали з животів.

Щойно Нік вийшов з кімнати, як довга смуга світла впала йому під ноги. Він потягнувся рукою до окулярів, побоюючись засліплення, але світло було штучне і сльозливості не викликало. Воно вело прямісінько до ніг птахів. Він збагнув — це запрошення і, не роздумуючи, пішов вперед. З кожним його кроком світло позаду поглинала темрява. На мить він завмер інтуїтивно відчувши, що назад вороття немає, але потім продовжив свій поступ. Зрештою хіба не цього він прагнув — позбутися Флейбора і його надокучливого лікування?

Коли він досягнув залізних ніг птахів, позаду був суцільний морок. Тепер він розгледів своїх знайомих зблизька — міцні, гігантських розмірів, від них віяло якоюсь надприродною силою. Здавалось, вони створені для польотів на дуже великі відстані. З черева найбільшого випала плетена драбина і загойдалась перед Ніковим носом. Він вчепився у неї руками, підтягнувся, відчув різке напруження мускул і почав підйом. Опинившись нагорі, він проник у широко прочинене черево, яке миттю закрилося, простір за ним зник і усе довкола оповив морок.

6

— Царство небесне, брати мої, не схоже на жоден куточок світу. — розповідав Срібний — Подібного не знайде за життя смертний, лише завершивши цикл перероджень і звільнившись від кармічнних боргів, душа переступає його поріг. В неприступності його цінність. На дверях Царства чатує семиголовий кібер із стометровим стовпом із кіптяви і полум’я, що спалює усе, що наблизиться до нього на відстань більшу, аніж 10 000 світлових років…