За годину дівчина повернулась. Нік так заглибився у власні думки, що не помітив як вона підійшла.

— Пане, — погукала вона його. — Я перевірила журнали.

Нік подався вперед «І?» — говорив весь його вираз.

І знову все як в уповільненних кадрах кінострічки. Дівчина без поспіху похитала головою:

— Нікого з подібними прізвищами та іменами у нас не було ні півроку, ні рік, тому. Те ж саме показала і електронна база даних.

Серце у Ніка впало в п’яти, до горла підкотив клубок, він більше не помічав ні океану, ні дівчини, нічого довкола. Здавалося остання нитка надії обірвалася.

— Можу ще чимось допомогти, пане?

Нік повільно похитав головою, яка раптом здалася важкою і почала тягнути шию донизу.

Дівчина навіщось простягнула йому зіжмаканий папірець з іменами та прізвищами. Він розгублено взяв його, відкрив і втупився в напис, зроблений його ж рукою: «Нік і Рен Арні, кім. 213, 16.02–29.02. 2332». Щось тут було не так. Бо просто так бути не могло. Бо він чітко пам’ятав, що був тут з братом півроку тому. Але усі служби і готельна і аеро запевняли його в протилежному. І навіть відмітка в паспорті, яка ставилася на кордоні в Коломбо, десь зникла, мов випарувалася. Втім, якби лише відмітка. Зник і брат з паспортом і усіма речами і всім, що нагадувало про нього. І усі з ким Рен товаришував, працював, спілкувався запевняли Ніка, що ніякого Рена ніколи не знали. Більше того так стверджувала і їхня мати. З глузду з’їхати!

Нік інтенсивно потер скроні, намагаючись прогнати сонливість, яка підступала до нього в період зміни часових поясів.

— Гей, — раптом почув він незнайомий голос і світ заколивався перед очима.

Нік повільно озирнувся, оговтуючись від думок, труснув головою. Перед ним стояла невисока худорлява дівчина з розплетеним золотистим волоссям, що спадало нижче плечей. Дівчина була закутана в голубу шаль, яка світилась, іскрилась і переливалась. Такий чудернацький одяг Нік бачив хіба що на зображеннях святих духів. Говорила вона англійською.

— Якщо будете сидіти так і далі, геть промерзнете.

Нік непевно повів плечима.

— Гляньте на себе, ви ж вимокли до нитки. Ходімо до готелю. Там і переодягнетесь.

— Я задумався, — мовив Нік.

— Гарна справа — думати під зливою.

Дівчина підтримувала його за лікоть.

— Про плед не турбуйтесь, дівчата приберуть його.

— Що ви сказали, а, плед…