Та ось її рух уповільнило якесь тяжіння. Той, що падав за нею, стрімголов промчав вниз і вона впізнала в ньому Ніка Арні, того самого, що являвся в її сни. Тепер він був далеко і не почув би її оклику.

Вона ж, зачепилась за якусь сферу і повисла у розрідженому голубому потоці між планетою Небесних Управителів та Землею. Цієї миті до неї наблизилася висока прозора, немов сплетена з світла, істота з білосніжними крилами.

— Хто ти, небесна мандрівнице? — запитала істота лагідним голосом, — Хто ти, що вилетіла подібно сонцю з густих сірих хмар, що палахкотиш та не обпікаєш, немов священний вогонь на брамі Раю, ти така ж молода і прекрасна, мов Богиня і падаєш шляхом, який веде до Богів, то хто ж ти?

— Вигнанниця, — несподівано для самої себе мовила дівчина, — я скинута з планети Небесних Управителів.

Істота похитала головою.

— Що ж стало причиною твого падіння?

— Мій запас благодаті вичерпано. Але це не назавжди. Найстарший провалиться під лід новий Старий очолить світ.

Істота побожно нахилилась і заговорила незв’язно:

— Одиниці знають пророцтво… Відтоді як Абсолют в саматхі — інтриги у сфері Небесних Управителів… кожен хто впав — підніметься.

Вона зітхнула і запитала:

— Що це за місце?

Істота склала крила на грудях і шанобливо опустила голову:

— Це місце вірних слуг Господніх, духовних провідників між людьми усіх Земних Ер і Абсолютом. І ти сонцесяйна, що прийшла шляхом Богів, можеш лишатися тут, як Гостя вічно.

Дівчина вдячно схилила голову.

— Ти Херувим, так? — запитала вона.

— Так. Я — Єфросиній, найстаріший з першостворених. А місце це, як ти вже здогадалася, серед людей зветься Раєм. Зроби честь — будь нашою гостею.

Дівчина похитала головою:

— Я чую голос, він наказує мені продовжити падіння і втілитися на землі. Я і так забарилася, доки розмовляла з тобою минули роки…

…На цьому видіння обірвалося. Але воно повідало Арніці більше, аніж сни.

Вона зрозуміла, що мусить передати в Еру Водолія послання; послання тому Ніку, що разом з нею падав шляхом, який веде до Богів. А посланням була та фраза, яку Херувим назвав гаслом і за яку чіплялась її підсвідомість.