Светлый фон

– Ні, – відповів капітан непевним голосом.

– Хай буде десяток.

– Добре, але це не інше. Я кажу не про невеличкий роман на борту, аби згаяти час. З тих пір...

Міллер уявив як жінка підняла руку або взяла Голденову, або просто подивилася на нього. Щось мало зупинити потік слів.

– А ви знаєте, коли я в вас закохалася, сер?

Туга. Ось що таке було в її голосі. Туга, розчарування, жалість.

– Коли… коли ти…

– Я скажу з точністю до дня, – мовила жінка, – був сьомий тиждень першого рейсу. Мені все ще припікало від того, що якийсь землянин узявся десь з екліптики і перехопив мою посаду. Ми ще тоді в покер грали в машинному. Ви, я, тих двоє хлопців-інженерів з Місяця і Камала Траск. Пам’ятаєте Траск?

– Вона була техніком-зв’язкіцем, тою що…

– Статурою мов холодильник? Обличчя як у щеняти бульдога?

– Я її пам’ятаю.

– Вона закохалася в вас найсильніше. Увесь рейс по ночам плакала. Вона тоді не грала, бо покером не цікавилась. Вона хотіла дихати вашим повітрям, і всі ці знали. Навіть ви. Я всю ніч спостерігала за вами і ви ніяк на неї не велися. Ви ніколи не давали їй навіть натяку на те, що вона може бути з вами. Та ви ставилися до неї з повагою. Це вперше тоді я подумала, що ви можете бути пристойним старпомом, і вперше я захотіла стати дівчиною у вашій койці після зміни.

– Це через Траск?

– Так, і через те, що у вас чудова дупа, сер. Я хотіла сказати, що ми літали разом більше чотирьох років, і я б пішла з вами у будь-який день, вам просто треба було запропонувати.

– Я не знав, – придушеним голосом відповів Джим.

– А ви й не питали. Ваші очі зажди були деінде. З усією повагою, я вважала, що белтерські жінки вам неприємні. Аж поки «Кент»… поки нас п’ятеро не залишилось. Я помічала, що ви і на мене поглядаєте. Я чітко розуміла, що ці погляди означають, тому що я була з іншого боку таких поглядів останні чотири роки. Вашу увагу я привернула лише тоді, коли залишилась єдиною жінкою на борту. А цього мені не досить.

– Я не знав…

– Так, сер, ви не знали. Ось моя точка зору. Я спостерігала, як ви спокусили багатьох жінок, і я знаю, як ви це робили. Ви фіксуєтесь на ній, ви збуджуєтесь від неї. Тоді починаєте переконувати себе, що між вами існує якийсь особливий зв’язок, і коли ви самі це вірите – вона теж в це увірує. Тоді ви разом спите недовго, зв’язок трохи пригасає. Один з вас каже щось на кшталт професійні або прийнятні кордони, або починає турбуватися, а що ж подумає команда – і все зникає. По тому вони залишаються спокійними, як і ви. Всі вони. Ви так все вправно провертаєте, що їм навіть на думку не спадає вас ненавидіти.