Менеджером був худорлявий чоловік з пишною зачіскою у формі хвиль, що ніяк не розіб’ються о лоба. Офіс, у якому вони сиділи, щораз несподівано гудів, коли інфраструктура – вода, повітря, енергія, – була потрібна Тихо. Бізнес поміж труб, імпровізований і дешевий. Гірше не буває.

– Пробачте, – сказав худорлявий. Міллер відчув, як його нутрощі зав’язалися у вузол і обірвалися. Серед усіх принижень, які приготував йому всесвіт, це він не передбачив і тому розсердився.

– Ви вважаєте, я не дам ради? – запитав він, намагаючись говорити м’яко.

– Не в тому справа, – сказав менеджер, – це… розумієте, між нами, ми шукаємо ждуна, розумієте? Чийсь тупуватий брат міг би сторожувати на нашому складі. А у вас увесь цей досвід. Куди нам застосовувати протоколи з утримання натовпу? Або процедури розслідування. Ну тобто подумайте самі. На цьому підробітку вам навіть пістоля не треба.

– Мені все одно, – відповів Міллер, – мені потрібна робота.

Худорлявий зітхнув і перебільшено, по-белтерськи розвів руками.

– Вам потрібна інакша робота.

Міллер намагався не розреготатися, побоюючись, що це виглядатиме розпачливо. Він втупився в дешеву пластикову стіну позаду менеджера, поки тому не стало некомфортно. Це була пастка. Він занадто досвідчений, аби розпочинати все спочатку. Він знав забагато для того, аби повертатися назад і починати все спочатку.

– Ну нехай, – нарешті промовив детектив, і менеджер навпроти за столом видихнув і згідно добрих манер зніяковів.

– Дозвольте поцікавитись, – запитав худий менеджер, – чому ви пішли з попередньої роботи?

– Церера змінила протекторат, – відповів Джо, надягаючи капелюха, – а я в нову команду не потрапив. Ось і все.

– Церера? – здивувався менеджер і здивував Міллера. Він глянув на власний термінал, на якому була відкрита історія його роботи в тому порядку, як він і викладав. Менеджер не міг це пропустити.

– Так, я там був.

– Для поліцейських справ так, але я про останню роботу. Тобто, я в курсі. Я розумію, що роботу на АЗП не запишеш в резюме, але ви маєте розуміти, що ми всі знаємо, що ви були частиною тієї справи… ну, ви знаєте, зі станцією. Якось так.

– Ви вважаєте, що я працював на АЗП, – прокоментував Міллер.

Менеджер кліпнув.

– Так, працювали.

Що, власне, було істиною.

* * *