– Звісно.

Діоґо ухопив свій термінал і щось там поклацав. Міллерів апарат тренькнув, отримавши нове завантаження.

– Чіка пердіда²¹ з містка міксанула його з бхангрою, – пояснив Діоґо, ворухнувши стегнами, показав пару рухів з танцями, – жесть, да?

Діоґо разом з іншими іррегулярами взяли на абордаж високоцінну дослідницьку станцію, заламали руки наймогутнішій і найзлішій корпорації з усіх могутніх і злих. А тепер вони музики наробили з лементу помираючих. З мерців. Вони під неї танцюють у своїх дешевих клубах. Як воно, думав детектив, бути молодим і безсердечним?

Та ні. Він несправедливий. Діоґо непоганий хлопець. Просто наївний. Всесвіт про це потурбується, просто треба трохи часу.

– Ага, жесть, – погодився Міллер. Діоґо посміхнувся.

Фрагмент поставлено на паузу. Світло вимкнуто. Ліжку дозволено прийняти його тіло проти тиску обертання. Він не бажав чути. Він не бажав знати. Він повинен.

На початку звук нічого не значив: електричні зойки та карколомна буря статики. Потім, можливо, глибоко під цим, музика. Хор скрипок, закручених разом у довгому віддаленому крещендо. І потім настільки чистий, мов хтось говорив у мікрофон, голос.

– Кролики і ховрашки. Екологічно нестабільні і круглі, мов місячний промінь. Серпень.

Це майже точно не реальна людина. Комп’ютерні системи на Еросі могли генерувати будь-яку кількість достоту переконливих акцентів і голосів. Чоловічі, жіночі, дитячі. А скільки мільйонів даних могли бути на комп’ютерах і сховищах по всій станції?

Ще одне електронне щебетання, мов дрібних пташок записали і зациклили з ними самими. Новий голос, цього разу жіночний і м’який на фоні тріпотливого пульсу:

– Пацієнт жаліється на прискорене серцебиття і пітливість уночі. Ці ж симптоми зафіксовано за три місяці до того, але з історією…

Голос принишк, а тріпотіння погучнішало. Мов стара людина, у якої в мозку діри від швейцарського сиру, складна система, якою був Ерос, вмирає, змінюється, втрачає глузд. І через те що «Протоґен» напихав усюди мікрофони, Міллер міг слухати, як станція занепадає.

– Я їм не сказала, я їм не сказала, я їм не сказала. Схід сонця. Я ніколи не бачила сходу сонця.

Міллер закрив очі і сповзав у сон під серенаду Ероса. Згасаюча свідомість породила уявне тіло в ліжку біля нього, тепле і живе, воно дихало повільно в такт посиленню і послабленню статики.

* * *