Фред зупинився біля дзеркала, всоте поправив туніку і скривився.

– Коли це я перетворився на чортового звідника? – мовив він.

– Ми вже не про генерала Себастьян говоримо, чи не так?

– Забудь все, що я казав. Що мені ще потрібно знати?

– Є вірогідність того, що «Синій Марс» спробує зірвати вашу презентацію. Клакери і плакати, без зброї. Капітан Шаддід закрила декількох «Синіх..», але хтось міг і вислизнути.

– Добре.

– У розкладі інтерв’ю з двома політичними локальними ЗМІ і новим медіа з офісом на Європі. Журналісти з Європи, ймовірно, питатимуть про станцію Андерсон.

– Гаразд. Є новини з Венери?

– Щось там внизу відбувається, – відповів секретар.

– Значить, воно не мертве.

– Мабуть, ні, сер.

– Чудово, – сказав він з гіркотою.

Пані та панове, ми стоїмо на роздоріжжі. По одну руку дуже реалістична загроза взаємної анігіляції, а по іншу…

А по іншу – жахіття з Венери, що готується виповзти з гравітаційного колодязя і пожерти вас уві сні. Я маю живий зразок, який є вашим найкращою, якщо не єдиною, надією розділити її наміри і можливості, і яку я заховав так далеко, що просто так з наскоку вам її не відібрати. Це єдина причина, з якої ви мене вислухаєте першим. То як щодо уваги?

Секретарів термінал теленькнув, і вона подивилася на екран.

– Це капітан Голден, сер.

– Мені варто?..

– Буде найкраще, якщо він відчуватиме себе частиною зусиль, сер. У нього є схильність записувати аматорські прес-релізи.