– Чудово. Давайте його сюди.

Тижні, які минули з розділення астероїда на частини в густій атмосфері Венери, пішли Джиму на користь, хоча тривале перебування під високим прискоренням, як от коли «Росінант» переслідував Ерос, мало відтерміновані ефекти. Розірвані капіляри у склері чоловіка зажили; шрами після тиску під очима і позаду шиї зникли. Лише невелике колихання тоді, коли він ходив, казало про заглиблений біль у суглобах, хрящі поволеньки повертали собі природну форму. Шкандиба прискорення – так вони звали її в ті часи, коли Фред був іншою людиною.

– Привіт, – перший мовив Голден, – виглядаєте красиво. Бачили останні новини з Венери? Кристалічні вежі заввишки два кілометри. Як думаєте, що це?

– Твоя невдача? – запропонував варіант Фред, тримаючись дружнього тону. – Ти міг би сказати Міллеру повернути на Сонце.

– Ага, тому що кристалічні вежі заввишки два кілометри, що випирають із Сонця, взагалі б не виглядали кріпово? – відбився капітан. – Це полуниці?

– Пригощайся, – Джонсон не міг нічого взяти до рота з самого ранку.

– Тож, – сказав Голден з набитим ягодами ротом, – вони справді хочуть мене засудити за це? Одностороння передача всіх мінеральних ресурсів і прав на видобуток на цілій планеті по відкритому радіоканалу?

– Ага.

– Я можу здогадуватися, що люди, які вже володіють цими правами, можливо, засудять тебе, – сказав Фред, – якщо вдасться таких відшукати.

– Можете мені в цьому допомогти?

– Я буду свідчити про моральні якості підсудного, – відповів Джонсон, – я взагалі-то не пишу законів.

– Тоді що ви всі взагалі тут робите? Чи не може тут бути чогось типу амністії? Ми добули протомолекулу, відслідкували Жулі Мао на Еросі, розбили «Протоґен» та врятували Землю.

– Ви врятували Землю?

– Ми допомагали, – відповів Голден, але в голосі з’явилася легка похмурість. Смерть Міллера продовжувала його турбувати. Фред розумів, як воно. – Це були спільні зусилля.

Фредова секретар прочистила горло і поглядом показала на двері. Їм скоро йти.

– Я зроблю, що зможу, – мовив Фред, – в мене є про що турбуватися, але я зроблю, що зможу.

– І Марс не повинен претендувати на «Росі». Права на врятоване майно кажуть, що він тепер мій.

– Вони так вважатимуть, але я зроблю все, що зможу.

– Ви вже це казали.

– Це все, що я можу зробити.