Епілог. Фред

Фредерік Люциус Джонсон. Колишній полковник збройних сил Землі, Різник станції Андерсон. А тепер і станції Тот. Необраний прем’єр-міністр АЗП. Він дивився в обличчя власної смерті десятки разів. Втрачав друзів через насилля, політику та зраду. Пережив чотири замахи на вбивство, лише два з яких було зафіксовано. Вбив озброєного пістолетом нападника, використавши лише столовий ніж. Віддавав накази, які коштували сотень життів, і відповідав за свої рішення.

Проте публічні виступи все ще змушували його дуже нервувати. В цьому не було жодного сенсу, але ж…

Пані та панове, ми стоїмо на роздоріжжі.

– На прийомі буде генерал Себастьян, – повідомив його особистий секретар, – пам’ятайте, що не можна згадувати її чоловіка.

– Чому? Я ж не вбив його, чи не так?

– Ні, сер. У нього дуже публічні зв’язки, і генералу це свербить.

– Тож вона може забажати, аби я його вбив.

– Ви можете зробити пропозицію, сер.

«Зелена» кімната насправді була оздоблена червоним та охряним, з чорними шкіряними диванами, дзеркальною стіною, гідропонною полуницею та акуратно мінералізованою питною водою на столі.

За три години до цього голова служби безпеки Церери, похмура жінка на прізвище Шаддід, провела його від доків. З того часу він накручував кола – три кроки в один бік, поворот, три кроки в назад, як капітан стародавнього корабля на квартердеці³⁰.

Десь на станції представники колись ворогуючих фракцій перебували у власних кімнатах з власними секретарями. Більшість з них ненавиділи Фреда, що, в принципі, не було проблемою. Більшість з них ще й боялися його. Не через те, що він стояв на боці АЗП, звісно. А через протомолекулу.

Політичний розлом між Землею і Марсом скоріш за все був остаточним; Земні сили, лояльні до «Протоґену», зрежисерували зраду, занадто глибоку для вибачень, занадто багато життів було втрачено з обох сторін, щоб вернути мир, щоб все знову стало, як колись. Наївні з числа АЗП вважали ідею допомоги одній планеті у боротьбі з іншою вдалою. Фред розумівся краще. Поки три сили – Земля, Марс і Пояс – не досягли справжнього миру, вони неминуче скотяться назад, до справжньої війни.

Якщо тільки Земля або Марс не вбачали в Поясі щось докучливе, щось, що можна роздавити після того, як знищиш справжнього ворога… Але направду, антимарсіянські настрої на Землі наразі були сильнішими, аніж під час гарячої фази війни, а з виборів на Червоній Планеті минуло лише чотири місяці. Помітні зміни в державному устрої четвертої планети можуть полегшити ситуацію або зробити її безмежно гіршою. Обидві сторони мають побачити загальну картину.