Раптове нищівне прискорення втиснуло Голдена у крісло. Алекс почав маневрувати.
– На такій дистанції я зможу її переграти. Утримуйте її від можливості зробити постріл, – сказав пілот.
– Давай. І труби відкрий.
– Прийнято, – доповів пілот. Його професійний військовий спокій перебивало збудженням від можливої бійки.
– Я збила їх прицілювання, – доповіла старпом, – їхня лазерна установка і поряд не стояла з такою якісною, як у «Росі». Я просто перевела прицілювання на хмару перешкод.
– Хай живуть роздуті марсіянські оборонні бюджети, – відповів Голден.
Раптом судно виконало серію диких маневрів.
– Холєра ясная, – голос Алекса бринів від перевантаження на гострих тонах, – «Раві» щойно обстріляв нас з ГТЗ.
Джим перевірив екран загроз і побачив на ньому довгі сяючі перлини ниток вхідних куль. Постріли добряче схибили.
Системи корабля доповіли, що відстань між кораблями склала триста сімдесят кілометрів – чимала дистанція для комп’ютерної системи прицілювання, яка мала ще й влучити у корабель, що безсистемно маневрує, балістичним пострілом з іншого довільно маневруючого корабля.
– Вогонь у відповідь? – крикнув Амос по зв’язку.
– Ні, – крикнув Джим у відповідь, – якби вони хотіли вбити нас, вони б випустили торпеду. Не давайте їй причини бажати нам смерті.
– Капітане, ми переграли її, – доповів пілот, – «Росі» просто значно швидший. У нас буде прорахунок траєкторії вогню менш ніж за хвилину.
– Прийнято, – почув його капітан.
– Мені стріляти? – запитав Алекс. Його дурнувата говірка марсіянського ковбоя зникла від зростаючої напруги.
– Їхній прицільний лазер щойно вимкнено, – доповіла Наомі.
– Це означає, що вони відмовилися від спроб пробитися крізь наші перешкоди, – відповів Голден, – і просто перемкнули наведення ракет на радарні системи.
– Що не настільки точно, – з надією відкоментувала Наґата.
– Корвети типу цього несуть не менше тузня «риб». Їм досить влучити однією, аби ми стали мертвими. А на цій дистанції…
Ніжний звук надійшов з консолі загроз, даючи їм зрозуміти, що «Росі» розрахував траєкторію вогню по «Раві».