Азміран, засновник неозороастризму, зробив акцент на благості проявів матеріального світу та на близькості приходу Саошианта. Його послідовники, серед іншого, практикували різновиди тантричного сексу[57] й болісні вогненні посвячення різних рівнів. Азміран та його наближені учні відкинули концепцію смерті, притаманну вогнепоклонникам давнини. Вони проповідують вчення про майбутнє розділення людської раси на три «божі народи» — два смертних і один безсмертний. Вони пояснюють таке розділення образом вселенської «гойдалки», де «віссю» є народ безсмертних (Діти Атри), а на краях гойдалки — смертні народи, змагання яких між собою забезпечує всесвітню рівновагу.

Після початку Ери Відновлення послідовники Азмірана зазнали переслідувань і переселились спочатку на Марс та Аврелію, а пізніше (після 309 року, коли авреліанський сенат спеціальним декретом заборонив сповідування неозороастризму колоністами), на Тіронію і Нолу.

Серед неозороастрійців були видатні особистості. Зокрема, академік Хосро Нурасов з Арпікрану, який жив за доби Сіорана Великого і вважався прямим нащадком Зороастра і праправнуком Азмірана, знамениті майстри-клонороби Віксен і Тейсанболон з Ноли…

«Отакої, — сказав собі Марков. — Вони на Тіронії, на моїй рідній планеті, а я вперше про це чую… Священне число у них „три“, відповідно, Шерма, Овіта і Ленго — їхня божественна трійця. Значить, Ленго — Атра-вогонь, Овіта — Гевшурван, Душа Бика, а Шерма, значить, Апса — богиня води. А може, навпаки, Овіта — Апса, а Шерма — бичача душа? А хто ж тоді „зеленоокий бог“? Може, Тейсанболон зробив ще одного клона?»