— Її цікавила епоха вогнепоклонників?

— Ви ж самі все знаєте! — сплеснув руками Мехді. — Шерма дуже цікавилась тими часами. Їздила до тегеранської бібліотеки для того, щоб читати стародавні книжки, вивчала руїни Пасаргад і Персеполіса[59]. Вона також вилітала до Кермана і Хормозгана, адже там також знайшли давні руїни.

— А до неї ніхто не приїжджав?

— Як не приїжджали? Звісно, що приїжджали! Її навідував один дуже поважний чоловік із Йєзду, а ще вродлива дівчина. Не така вродлива, як сама Шерма або як ви, пані, але все одно: дуже-дуже гарна.

— А як Шерма називала цих відвідувачів?

— Того поважного чоловіка вона називала Бірдером…

— Біргіром, — виправила Анабела. — Біргіром Яном.

— Ви й це знаєте? Хакк свідок, ви все знаєте!

— А дівчину?

— Її звали Ясмін. Таке гарне ім’я!

— Вони впадали у гріх! — раптом вереснув Муслім, який до цього моменту не втручався у розмову. — Вони творили мерзоту, мерзоту…

— Не кажи такого, — гримнув на нього Мехді. — Дівчатам не заборонено любитись із дівчатами. Що з того, коли вродливій незаміжній жінці подобається цілувати тіло іншої вродливої жінки?.. Я ж правий, пані? — звернувся він до Анабели.

— Це Ясмін? — Анабела простягнула Зушані планшет із двовимірними фотографіями.

— Так, це вона, — підтвердив фермер. — Така гарна дівчина, пані, просто райська гурія. Та ж ви й самі бачите… Вони з Шермою були дуже вродливою парою. Найвродливішою з усіх, яких я бачив. Хакк свідок, моє серце раділо, коли я бачив їх удвох… Ось і кава зварилась! Відчуваєте, який запах?

— Відчуваю, дякую… А ось цієї людини ви раптом не бачили? — агент вивела на планшет ще одну серію фото.

— Але ж пані… Тут їх двійко. Хлопець і дівчина.

— Це одна й та сама людина. Але вона може змінювати стать. Маскуватися. Наші аналітики створили приблизні портрети жіночого та чоловічого варіанту її зовнішності у біологічному віці двадцяти двох років.

— Ні, такого я не бачив. Ніколи.

— А Шерма ніколи не згадувала імені «Ленго»?

— Ні, — похитав головою Мехді.