Він указав на екран. Бортовий комп’ютер автоматично розділив екран, щойно в межах його досяжності з’явився новий корабель. Цей другий зореліт з’явився з правого боку.

— Можете збільшити зображення, Лайоно?

— Без проблем. Цей другофундатор — майстер. Ми можемо вільно робити все, що його не турбує.

— Що ж, — сказала Бранно, вивчаючи екран, — я впевнена, що це «Далека зірка». Думаю, що Тревіз і Пелорат на борту. Якщо їх теж не замінили другофундатори, — розлючено додала вона. — Мій громозвід був дуже ефективний. Якби ж тільки щит був сильніший.

— Терпіння! — сказав Коделл.

У залі керування корабля пролунав голос, і Бранно могла сказати, що він складається не зі звукових хвиль. Вона чула його просто в голові, і їй вистачило погляду Коделла, щоб зрозуміти, що він теж почув цей голос.

— Ви чуєте мене, мере Бранно? — запитав голос. — Якщо чуєте, не треба казати. Достатньо лише подумати.

— Хто ви? — спокійно сказала Бранно.

— Я Гея.

6

Кожен із трьох зорельотів був, по суті, нерухомий щодо двох інших. Усі три дуже повільно оберталися навколо планети Геї, наче її далекий триєдиний супутник. Усі вони супроводжували Гею в її нескінченній подорожі навколо свого сонця.

Тревіз сидів, спостерігаючи за екраном, утомлений від здогадів про те, якою ж може бути його роль — для чого його тягнули через тисячу парсеків.

Цей звук у голові не здивував його. Він ніби цього чекав.

— Ви чуєте мене, Ґолане Тревіз? — сказав голос. — Якщо чуєте, не треба казати. Достатньо буде подумати.

Тревіз озирнувся навколо. Пелорат, явно приголомшений, роззирався навкруги, ніби намагаючись знайти джерело звуку. Блісс тихо сиділа, вільно тримаючи руки на колінах. Тревіз ні хвилини не сумнівався, що вона знає про цей звук.

Він проігнорував наказ використовувати думки й заговорив з навмисною чіткістю:

— Якщо я не дізнаюся, що тут відбувається, я не робитиму нічого, про що мене просять.

— Ви от-от дізнаєтеся, — сказав голос.

7

— Усі ви почуєте мої слова у своїй голові, — сказала Нові. — Ви можете відповідати подумки. Я зроблю так, щоб ви всі могли чути одне одного. І, оскільки ви все усвідомлюєте, між нами зараз достатньо тісний зв’язок, тож на звичайній швидкості світла просторового ментального поля не буде жодних незручних затримок. Почнімо з того, що всі ми опинилися тут завдяки певному компонуванню.