— Лікар Вайнгольд не міг помилитися? — запитав він.

Нора відповіла:

— Ні. Він хороший лікар.

Трейвіс промовив:

— Він повинен був повідомити термін.

— Слід очікувати появи дитини на третій тиждень червня.

Трейвіс дурнувато запитав:

— Наступного червня?

Нора засміялася і сказала:

— Я не хочу виношувати дитину на рік більше.

Нараз втрутився Ейнштейн, якому захотілося почухатися об неї, щоб висловити таким чином своє захоплення.

— Я привезла холодненьку пляшку іскристого, щоб відсвяткувати таку новину, — промовила Нора, покручуючи паперовим пакетом.

Коли Трейвіс на кухні вийняв пляшку, то побачив, що це яблучний безалкогольний сидр.

— Хіба святкування не варте кращого шампанського? — запитав він.

Дістаючи келихи з буфету, Нора промовила:

— Напевне, я дурепа і могла би стати чемпіоном світу з переживань… але я не можу ризикувати, Трейвісе. Я ніколи не думала, що в мене будуть діти, і навіть не мріяла про це. Тепер у мене з’явилося безглузде відчуття, що я можу втратити дитину чи її заберуть від мене, якщо я не вживу всіх заходів безпеки і не зроблю все правильно. Тому я не вип’ю ні ковточка спиртного, поки не народиться дитина. Я не їстиму багато червоного м’яса, натомість додам до свого раціону більше овочів. Я ніколи не палила, тому тут проблем не буде. Я наберу стільки ваги, скільки сказав лікар Вайнгольд, займатимуся гімнастикою, тож у мене буде найкраща дитина у світі.

— Звісно, — погодився Трейвіс, наповнюючи келихи іскристим яблучним сидром. Він також налив трохи у миску Ейнштейна.

— Все буде добре, — промовила Нора.

— Так, — погодився Трейвіс.

Вони проголосили тост за дитину і за Ейнштейна, який буде чудовим хрещеним батьком, дядьком, дідусем і їхнім пухнастим янголом-хранителем.